Вітаємо Вас, Гість, на нашому сайті!Сайт мешканців м.Андрушівка. На сайті є опис нашого чудового міста, також ви можете знайти цікаву інформацію про нього. Воно чудове як для туристичних походів, так і для культурних відпочинків. |
Визволення Андрушівщини
[15]
Визволення Андрушівщини
|
Походження назв населених пунктів району [34] |
Земляки Андрушівщини [24] |
Цікаві матеріали про Андрушівщину
[27]
Перебування відомих особистостей на Андрушівщині
|
Геральдика Андрушівщини [4] |
Історія Андрушівки
[18]
Історія Андрушівського району
|
Главная » Нарешті зроблена перша версія карти вулиць м.Андрушівка для інтернет-користувачів.
Село Антопіль, центр сільської ради, знаходиться за 15 км. на південний схід від районного центру та за 35 км. від обласного центру. В селі зараз 231 двір і 446 жителів. Через село протікає невелика, тихоплинна річка Боярка. Вона несе свої води на північну сторону села Нова Котельня та впадає в річку Гуйва. Прикрашає село став своїми буйними вербами та верболозами. Село відоме з 1880 року. Легенда розповідає, що в давнину село належало панові Антопольському і його прізвище стало основою для назви села. Але документально підтверджено, що у XVIII ст. належало до Котельнянського маєтку поміщиків Прушинських . У XIXст. Перейшло у власність поміщика Люціїна Невмержицького. З 1880 р. успадковане його сином Йосипом. В 1795 році – 295 жит.,48 дв., 1834 рік – 218 жит. І 50 дв., 1850 – 448 жит.і 46 дв.,у 1888 році в селі налічувалось 596 жит. Та 76 дворів.У1899 р.- 1052 жит. і 176 дв. Село належало до Котелянської волості, Житомирського повіту, Волинської губернії . У 1911році – 923 жит. і 204 дв.; 1926 – 1419 жителів та 307 дворів. Село належало до Андрушівського р-ну, Київської обл.. Тож, збігали роки, село розросталося і піт жителів, скроплюючи родючі чорноземи, нагороджував селян за виснажливий труд багатими урожаями.
Нехворощ – село, центр сільської ради. Розташоване по обох берегах річки Пустохи (притоки Гуйви) за 10 км. на південний захід від Андрушівки та за 15 км. від залізничної станції Чорнорудка. В літописі село згадується вперше в 1590 році. Найдавніше виявлене поселення на території села датується VI - VII ст. нашої ери. Було знайдено залишки ранньослов’янського городища Фороща цього періоду. За переказами перші жителі вирубували і випалювали ліси, розорювали і засівали поля для занять хліборобством та скотарством. Також вони займалися полюванням, риболовством та бджільництвом. Для захисту від ворогів, диких звірів та інших непроханих гостей люди обгородили поселення за звичаєм того часу дубовим частоколом, обплетеним хворостом. В акті від 14 лютого 1590 року згадується, що в містечку Фороща був укріплений замок ( Державний Архів Житомирської обл.. ч.3,т. 1 с.23.) Залишається загадкою перша трансформація назви містечка з Форощі в Нехворощ. Втім, легенда пояснює це повним зруйнуванням містечка під час якихось військових дій. Ось що розповідає легенда. В XIIIст. Під час навали монголо-татарської орди на Київську Русь, вороги дійшли до Фороща. Жителі поселення мужньо оборонялися і розлючені вороги дощенту спалили поселення. З часом на місці згарища виникло нове поселення. Загоїла рани земля, змилося дощами попелище, зазеленіли сади, забіліли селянські хати. Жителі, яким вдалося вижити, відродили містечко. Але це вже була не Хвороща і з’явилась нова назва Нехвороща.
Глинівці – центр сільської ради ( до 07.06. 1946 року – Ляхівці). Розташоване за 27 км. на захід від районного центру, за 55км. від обласного центру м. Житомира та за 18 км. від залізничної станції Кодня. В селі населення – 603жит. у 263 дворах. «Назва села вказує на те, що в ньому жило багато поляків і що вони володіли цим селом.- пише у своїй роботі про історію села Глинівці ( Ляхівці) Ю Андрійчук, - Ляхи – ще стара назва поляків. Так що нічого образливого в цьому найменуванні села не було. І лише загарбницькі війни, політичні та релігійні чвари зробили колись нейтральне слово « лях» образливим. По обидва береги невеликої річки люди виявили білу і червону глину. Дуже гарна була глина, використовували її і на будівництво, і на біління хат. І на виготовлення посуду та іграшок. Тому це поселення так і назвали : Глинівці.» На північний захід від районного центру, за 4 км. від залізничної станції Града та за 25 км. від обласного центру – міста Житомира. В селі нараховується 336 дворів, в яких проживає 470 жителів, із них 5 – інвалідів Великої Вітчизняної війни, 5 – учасників бойових дій, 200 пенсіонерів.Cільській раді села підпорядкований хутір Чубарівка. Село дуже давнє. Відоме з 1609 року як Волосово. Легенда про поетичну історію кохання розповідає, що на березі річки Гуйви поселився шляхетний панич, який закохався у місцеву красуню, волосся якої покривало землю біля неї і нарік місцевість Волосів. А інша легенда пояснює походження назви села тим, що жителі села в основному займались тваринництвом. А в ті далекі язичницькі часи покровителем пастухів і тварин був могутній бог Велес або його ще називали Волос. І на тому місці, де було колись місце поклоніння богу Велесу, виникло поселення, яке люди назвали Волосово. А ще розповідають, що в цьому селі багато розводили коней і заготовляли кінський волос. За іншою версією – поселилось в цій місцевості плем’я високих та великих людей - Волоханів. Вони жили мирно та обробляли родючу землю, переживаючи на своїй землі всі колізії історії. З плином часу назва села трансформувались у Волосів. Село Волосово у XVII столітті село належало поміщику Самуелю Медлішевському, у 1888 році мало дворів -145, жителів – 1167. Було пізніше розділене між кількома власниками: Гуменецькими, Трипольськими, Яковськими, Гоголями. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
![]() Село розташоване в 1 км від залізничної станції Брівки (з 19-ст.) (лінія Фастів - Козятин). Село межує з селом Ярешки і підпорядковується спільній сільській раді. Легенди створення с.Брівки Щодо походження назви села "Брівки” існує три легенди. Перша роповідає,що на місті села було два великі озера.Люди почали селитися навколо цих озер, і дивлячись звисока, неважко було помітити,що будинки були ніби броби над очима. І соме на честь цього незвичного явища поселення назвали Брівками. Інша розповідає, що жив тут пан, який мав у своєму розпорядженні велику територію. І була в нього дочка з надзвичайно красивими бровами.Саме на честь краси брів своєї доньки він назвав одне із сіл Брівками. Третя легенда розповідає, що в нашому селі за часів козаччини жив козак на ім'я Бровко. У селі він побудував красиву церкву, і саме на честь засновника цієї споруди село було назване Брівками.
|