Час минає дуже швидко, змінюючи все: події, людей, навіть цілі політичні системи. Сьогоднішній день - завтра вже історія. Нам, людям старшого покоління, пощастило її і творити, і прожити, а тепер ще й з повним правом оцінити. Я хочу сказати, що ми не повинні охаювати своє минуле заради власної честі. Не можна не цінувати зробленого, того, що залишилося нащадкам. Я прочитала в районній газеті виступ колишнього першого секретаря райкому Компартії України П. П. Михайленка. Пригадався період активного господарського життя, слід від якого не лише побудовані приміщення - житлові і промислового призначення, а й впорядкований парк у центрі міста - обгороджений, із заасфальтованими доріжками, підсаджений молодими деревцятами. Згодом була відкрита Алея Слави. Парк став зоною відпочинку. А облаштовували його силами громадськості в робочі дні і під час суботників. Зроблене залишилось нащадкам. Добрий слід залишив по собі М. М. Олещенко. Це при його керівництві районом на місці пасовиська в центрі міста з’явився молоденький парк, а в ньому - паркова скульптура Кобзарю. Гарно облаштована й озеленена територія райвійськкомату. І фруктовий сад у дворі, і розкішні туї біля входу, саджанці яких у свій час були доставлені з Малинського лісництва і посаджені під керівництвом тодішнього військового комісара О. П. Комарицького. Голубі ялини біля нашої другої школи (нині гімназії) також посаджені з його ініціативи. Яку славну пам’ять про себе залишила ця людина… Керівники бувають різні, по-різному виконують доручену справу, у кожного свій стиль. Приємно спостерігати за роботою начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації Г. І. Білецької. Як на мене, то вона - керівник сучасного рівня. У справжній центр культурно-просвітницької роботи перетворився колишній будинок культури Андрушівського цукрозаводу. Приміщення помолоділо, створені умови для занять гуртків художньої самодіяльності. А нещодавно Галині Іванівні пощастило втілити свою мрію - в День незалежності відкрили музей українських рушників. Один з рушників, вишитий у 1837 році, став рідкісним експонатом. Варто сказати й про те, що навколо приміщення нинішнього районного будинку культури тягнуться до сонця молоді дерева, будуть там і декоративні клумби, і освітлення. Галина Іванівна очолює районну жіночу раду, а це велика громадська робота. Ми, колишні вчителі, пишаємося своєю ученицею, якій нещодавно присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». З висоти прожитих років, спираючись на великий педагогічний досвід, хочу порадити молодим керівникам: ставтеся з душею до дорученої справи, поважайте своїх підлеглих і намагайтеся залишити в колективі після себе добрий слід: рано чи пізно люди обов’язково оцінять це.

 

м. Андрушівка.