Поширена легенда про походження назви цього поселення така: Загадково, по-змовницьки шумів ліс. Здавалось, йому не буде кінця-краю. Так думали прихожани. Але мужніх і дужих людей ніщо не лякало.

Великий князь Київський Ярополк Святославович (старший син Святослава Ігоровича), вів боротьбу з братами: Олегом - князем Древлянської землі і Володимиром - тодішнім Новгородським князем. У 977 році Ярополк захопив володіння князя Олега, а самого Олега було вбито. Володимир з найнятою дружиною варягів завоював згодом Полоцьке князівство і здобув Київ. Тоді Ярополк втік до міста Родні, де був вбитий. Це дані історичні.

Впродовж віків людську діяльність завжди супроводжували різноманітні символи: віри, влади, полювання та інше. Вони з’являлися в усіх народів на стадії родового патріархального устрою для позначення власності, що належить родові, а з виникненням приватної власності- окремим родинам. Поняття «герб» як графічний малюнок, що має певне символічне значення, виникло в Західній Європі в ХІ-ХІІ століттях за часів хрестових походів. Тоді постала і геральдика- мистецтво герботворчості і водночас наука, що регулює закони складання і вживання гербів. Поступово сформувалося кілька різновидів гербів: загальнодержавні, земельні (окремих земель або адміністративних територій), міські, організаційні (цехові, братські і ін.), родові (фамільні).

Місцеві жителі «івами» називають верби. Існує легенда,що верби над річкою Ів’янкою-це дівчата, які у сиву давнину, не дочекавшись своїх суджених (з мандрів-заробітчан, і чумаків, а з походу-козаків), виходили на берег річки і від смутку ставали вербами (плакучі верби).

Село до 1946 року називалось Ляхівці. Назва села вказує на те, що в ньому жило багато поляків і що вони володіли цим селом. Ляхи - це стара назва поляків. Так що нічого образливого в цьому найменуванні села не було. І лише загарбницькі війни і чвари, політичні та релігійні зробили колись нейтральне слово лях образливим. Отож теперішня назва села - Глинівці (з 7.VІ.1946 р.).

Легенда про похо- дження назви села народилася в сиву давнину і передається з покоління в покоління. До навали монголо-татарської орди поселення називалось «Широка долина». Іменували його так тому, що воно знаходилось у виямку, який оточували пагорби. Населення села жило мирно, займалось мисливством і рибальством та землеробством.

Назву цього населеного пункту, як і села Волиці, народна легенда пов’язує з часами, коли на Україні ще існувало козацтво.

Повна назва - Волиця Зарубинецька, або Велика Волиця походить від слова «воля», «вольниця». Сюди втікали селяни з кріпацтва та інші невільники.

Історія цього поселення сягає сивої давнини. Коли воно датоване - невідомо. Під час навали монголо-татарської орди це поселення було зруйноване і спалене, а людей - кого повбивали, а хто втік в навколишні ліса і сховався від ординців.

Село дуже давнє. Рік заснування невідомий. Розповідають таку легенду про походження назви села. Люди поселення, яке було на місці теперішнього села, займалися тваринництвом.