Це селище розміщене біля соснового лісу, від того й пішла назва. До 1923 року воно було у складі Котелянської волості. Розташоване за 14 км на північ від районного центру та за 6 км від залізничної станції «Степок».

Це старовинне селище. Про нього людська пам’ять зберігає багато цікавих легенд. Зокрема і про назву населеного пункту.

Райцентр на Житомирщині, в 47 км від обласного центру, на р. Гуйві, 9 832 жителя за останнім переписом населення. Андрушівка, вперше згадана в 1683 р., віками була сільцем, лише в 1859 р. отримала статус містечка, а містом змогла називатися взагалі з 1975 р.

Одвічна турбота селянина - вча­сно і добре обробити землю, а вона, така неоднакова скрізь, по­требує уваги, розуму, спостереж­ливості. Обираючи місце для поселення, люди уважно придивлялися до цієї місцевості, визначали, який там ґрунт, чи добре захищене від не­годи і лихих людей місце, чи легко її, цю землю, обробляти. Це все відбилося в назві села Степок.

Це невеличке село теж має свою легенду про походження своєї назви. Біля невеликого лісу стояла корчма. До неї часто заходили заробітчани та селяни ближніх сіл, віддаючи зароблені гроші за четвертак горілки. З часом селянські двори розорялись і селяни вже працювали за борги в корчмаря. Цього селяни не витримали. Терпіння їхнє лопнуло. Таке життя стало нестерпним: набридло панське ярмо та обдурювання корчмарем. Розгнівані селяни зруйнували корчму, зрівняли з землею, щоб більше не пропадала даром їхня праця.

Назва села походить від назви містечка Паволочі. Власник земель, на яких зараз розташоване село, посилав кілька сімей на шлях від Котельні до Паволочі, щоб ці люди охороняли дорогу від грабіжників і щоб подорожні люди мали можливість відпочити в дорозі.

Тарасівка Довгий час село називалось Слобідкою. Його жителі розповідають, що першими поселенцями тут були заробітчани. Так і жили кожен собі із своїм горем, у найми ходили найматись.

Поселення, яке виникло на території сучасного села Крилівка дуже давнє, хоч перша згадка про село відноситься до початку XVIII століття. Легенд про походження назви села є декілька. Наведу найбільш поширені в народі.

Раніше село називалось Вербів. Поширена легенда про походження назви Вербів така: «Це діялось за часів навали татаро-монгольської орди. Татари вдерлися в село після оборони поселення. Сили були нерівні. Вони повбивали чоловіків, жінок, а дівчат і дітей забрали в полон. А найбільш хороброго захисника - коваля, прив’язали до верби і спалили. Але відродились верби, облиті весняними дощами. І пішли з коренів верб пагони, зазеленіли. Жителі розсаджували ці пагінці у своїх садибах. Отак і заквітчувалось село вербами, які й досі зеленіють на околицях села, прикрашаючи Вербів своєю вічною красою. Це легенда. Але ще є й історична довідка про походження назви села Вербів. За часів Київської Русі на границях країни були сторожові пости, які попереджали населення про напад кочівників на Русь.