М. І. Струтовський проходив чергову військову перепідготовку - там його застала війна. Уже з перших її днів їх 400-й окремий саперний батальйон вступив у поєдинок з ворогом. Тяжкі оборонні бої в районі Коростенського укріпрайону Південно-Західного фронту під командуванням генерала Потапова були для Михайла першим випробуванням. Тут він одержав перше поранення в ногу. Після двомісячного перебування в шпиталі боєць повернувся в свою частину. Потім М. І. Струтовського перевели в 137-й стрілецький полк, в якому він служив рядовим стрільцем, був вдруге поранений і евакуйований в шпиталь в м. Дебальцево. А потім знову - діюча армія.

Лебединці пишаються тим, що виколихали для України і світу талановиту і неповторну співачку, народну артистку України Ольгу Петрівну Павловську.

Після Курської битви і перенесення військових дій на територію України Червона Армія громила ворога на всіх ділянках Лівобережної України. Втративши надію її утримати, фашистське командування вирішило зосередити основну увагу на зміцненні так званого «Східного валу» - стратегічного оборонного рубежу по Дніпру, наказ про будівництво якого було видано ще 1 серпня… Наші збройні сили швидко наближалися до широкої і повноводної ріки. Відставали тили, через це недоставало табельних засобів для переправи. Запізнювалися і артилерійські частини. Ці прорахунки командування наступаючі війська змушені були компенсувати самовідданістю та мужністю бійців, їх військовою виучкою, винахідливістю та ініціативою. Серед тих, хто першим переправлявся через Дніпро, були воїни 1031 полку 280-ї стрілецької дивізії 60-тої армії, в якій служив молодший сержант Лев Маркович Маргулян, командир відділення саперів.

На Алеї Слави в Андрушівці бюст Героя Радянського Союзу Й. Д. Козлова (фото)встановлювали останнім, бо про подвиги нашого земляка стало відомо пізніше завдяки пошуковій роботі заслуженого вчителя Литовської РСР П. Фролова, який разом із учнями школи № 37 м. Вільнюса надіслав в нашу газету лист. В ньому розповідалося, що генерал-полковник С. Ф. Ушаков написав їм свої спогади і згадав про відважного льотчика-однополчанина, з яким служив у полку авіації далекої дії, яким командувала Герой Радянського Союзу В. С. Гризодубова. Далі слідопити з Прибалтики запитували, чому, читаючи книгу «Золоті Зірки Полісся», вони не знайшли там нариса про нашого земляка з с. Нехворощ Й. Д. Козлова. Замітка ця друкувалася в районній газеті 9 травня 1988 року. Після того розпочався тривалий п’ятирічний пошук краєзнавців першої міської школи, які під моїм керівництвом зібрали матеріали, котрі підтверджували, що Йосип Дмитрович - наш земляк. Було порушено клопотання про встановлення його погруддя на Алеї Слави в Андрушівці.

народився 9 листопада 1925 року в с. Волиця Андрушівського району в родині селянина Іллі Красовського. Закінчив чотири класи місцевої школи, з раннього дитинства допомагав батькам, пізнав ціну шматка хліба. Коли розпочалася війна, Петрові йшов 16-й рік. Понад 2 роки життя на окупованій ворогом території, переховування з тим, аби не потрапити у німецьку неволю, породили у юнака ненависть до фашистів і ще більше зміцнили любов до рідного краю. В листопаді 1943 р., коли радянські війська визволили Київ від ворога і вийшли з боями на лінію Івниця-Степок- Яроповичі, Петро Красовський, якому виповнилося 18 років, вирушив назустріч своїм і був мобілізований польовим військкоматом та направлений на двомісячні курси в м. Шуя Івановської області.

Степан Варфоломійович Савчук (* 13 серпня 1915, Глинівці — † 21 серпня 1985) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир шабельного ескадрону 27-го гвардійського Червонопрапорного кавалерійського полку 7-ої гвардійської Житомирської Червонопрапорної кавалерійської дивізії 1-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го Українського фронту, гвардії старший лейтенант.

Василь Максимович Мельник (* 12 листопада 1919, Іванків — † 8 серпня 1999, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир стрілецького батальйону 1368-го стрілецького полку 416-ої Таганрозької Червонопрапорної, ордена Суворова стрілецькій дивізії 5-ої ударної армії 1-го Білоруського фронту, майор.

Павло Степанович Федорчук (16 лютого 1914, Івниця - 24 лютого 1979, Москва) - Герой Радянського Союзу, в роки Радянсько-фінської війни командир взводу окремого саперного батальону 62-й стрілкової дивізії 13-ї армії Північно-Західного фронту, лейтенант.

З 1979 по 1989 рік в Афганістані інтернаціональний обов’язок виконували 160 тисяч українських воїнів. 3 тисячі 360 солдатів додому з цієї війни не повернулися (3 тисячі 280 українців загинули, 80 зникли безвісти). Півтора року проходив там дійсну військову службу і Микола Васильович ДРАПАК.

Провівши сина в армію, мама молила Бога, щоб додому повернувся живим і здоровим. Виходець з робітничої сім’ї, дев’ятнадцятирічний юнак спочатку служив у Ленінакані, що у Вірменії, а потім за кермом вантажівки півтора року їздив крутими дорогами чужої країни. Бував у Кабулі, Кундузі, Кандагарі, Баграмі, Мазарі-Шаріф та багатьох інших містах далекого і чужого Афганістану.

«Любая женщина – она как кошечка. То белая, пушистая, а потом вдруг выпустит коготки – и держитесь все!» – рассуждает звезда сериала «Кармелита» Наталия Рогоза. Яркая блондинка, уроженка Украины, всего несколько месяцев живет и снимается в Москве, но уже стала объектом пристального внимания как просто поклонников, так и вообще сильной половины человечества.