А потім - в 202 стрілецьку дивізію, яка зайняла позиції і стояла в обороні протягом двох місяців під Смоленськом. В червні 1944 р. 202 дивізія брала участь у штурмі німецького укріпленого вузла під Вітебськом. Петро Красовський у цей час служив у саперному батальйоні, який входив до складу ІІІ Білоруського фронту. За ратні подвиги під Вітебськом Петра Красовського нагородили орденом Слави ІІІ-го ступеня. Після визволення Білорусі саперний батальйон і 202 дивізія стояли в обороні уже на території Литви. В одній з операцій по розмінуванню Петра поранило. Шпиталь і знову своя дивізія. За бойові подвиги, проявлені в боях за визволення Литви від фашистів, Петро Красовський нагороджений орденом Слави ІІ ступеня. В цей час і став комуністом. Він також брав участь в боях за місто-фортецю Кенігсберг. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 р. рядовий Петро Красовський був нагороджений орденом Слави І ст. Після розгрому фашистської Німеччини дивізія, в якій воював П. І. Красовький, зі Східної Прусії була за 15 діб перекинута через Білорусь, Москву аж до Чити. У Монголії вступила в бій з кавалерійським корпусом японців, котрий був знищений. Японія капітулювала. В рідне село Петро Красовський повернувся лише в 1950 р., працював у колгоспі. З вересня 1951 р. трудився експедитором, завідуючим складом, начальником охорони на Андрушівському цукрозаводі. Життєвий шлях його обірвався 10 червня 1966 р.