Марію Станіславівну Баранівську я знаю, відколи пам’ятаю себе. На роботу в наше село вона прийшла молодим фельдшером у 50-х роках минулого століття. Роботи вистачало, образно кажучи, на цілу добу. В селі було майже тисяча жителів. Від наших Великих Мошківець до Червоного, а тим більше до Андрушівки зовсім не близько. Отож всю надію покладали на місцевого медика.
- На початку було дуже важко, - згадує Марія Станіславівна. - Дороги в селі грунтові, у дощ чоботи не скидай - без них не доберешся на виклик. А коли прийшла до хворого - ти його перша надія і поміч. Ще й досі в селі називають Марію Станіславівну рятівницею, цілителькою, а місцеві дотепники у свій час казали про сільського фельдшера: «наш професор». І не даремно, бо ставила без рентгену і УЗД безпомилкові діагнози, які потім підтверджували лікарі. На той час в село мало коли доїжджала швидка допомога. А діток народжувалося багато, пологи у більшості випадків приймала сільський фельдшер. Так що ні легкого дня, ні спокійної ночі не мала завідуюча сільським ФАПом М. С. Баранівська. У нашому селі знайшла Марія Станіславівна своє щастя - вийшла заміж за вчителя місцевої школи Якова Никаноровича, разом побудували дім, з якого провели у самостійне життя своїх дітей. Дочка Галя обрала мамину професію - завідує ФАПом в одному з сіл Черняхівського району, син Олександр має вищу освіту, працює в Житомирі. Навідуються до бабусі й онуки. Цю жінку поважають і люблять односельчани, провідують, звертаються за порадами. У трудовій книжці М. С. Баранівської один запис - зав. фельдшерсько-акушерським пунктом с. В. Мошківці, де пропрацювала 45 років, не одне скликання обиралась депутатом сільської ради, очолювала жіночу раду. Наприкінці вересня наша Марія Станіславівна відзначила своє 80-річчя. Вдячні односельчани адресували ювілярці найтепліші побажання міцного здоров’я на довгі роки. Нехай Господь дарує Вам многії і благії літа!
Тетяна Поліщук,
секретар Великомошківецької сільської ради