провідний методист РБК.
Вітаємо Вас, Гість, на нашому сайті!Сайт мешканців м.Андрушівка. На сайті є опис нашого чудового міста, також ви можете знайти цікаву інформацію про нього. Воно чудове як для туристичних походів, так і для культурних відпочинків. |
Городківка
Для всіх нас найріднішим, найкращим і найдорожчим є рідне село. А для городківчан - їх Городківка - мальовнича, з дружними, працьовитими людьми, славною історією, котрою вони завжди пишаються. Тут жили їх діди й прадіди, важко працювали біля землі, в яку вкладали не тільки силу рук своїх спрацьованих, а й велику синівську любов, розбудовували його, множили здобутки громади, берегли прадавні звичаї та обряди. Прижилася у них і традиція щороку у найбагатшу і найщедрішу на дари землі пору проводити свято села. Отож нещодавно на нього в сільський будинок культури зібралося мало не всеньке село, і гостей звідусіль прибуло чималенько, яких за давнім українським звичаєм зустрічали золотавим короваєм на вишитім рушнику. Тепло вітав усіх присутніх з цією подією сільський голова В. В. Кебал. А потім місцеві краєзнавці І. Л. Савицький та Ю. Д. Андрійчук коротко розповіли історію рідного села, аби молоде покоління не забувало, звідки воно родом. Благословив сельчан на благі й добрі справи місцевий священик ієрей Дмитрій. В цей день в глибокій шані городківчани схилили голови перед своїми земляками, сивочолими ветеранами, які є живим втіленням подвигу - М. Я. Сірим, П. І. Колесником, В. Г. Шумилом, хвилиною мовчання пом’янули полеглих на фронтах Великої Вітчизняної та тих, чиє здоров’я підірвала страшна бійня і хто передчасно залишив цей світ. Згадали на святі і про тих, хто, будучи вірним солдатській присязі, виконував інтернаціональну, визвольну місію в Афганістані, інших країнах світу, хто рятував край свій від чорнобильського лиха. А як було не вшанувати живу історію села - його старожилів - Я. П. Безверху, К. Т. Цмех, які пройшли крізь такі випробування, як голодомор, війна, перевіряла їх на міцність не одна життєва буря. Не забули організатори свята і про славних трударів, багатодітні і молоді родини, про справжніх народних умільців - майстрів на всі руки, про люблячих мам і турботливих татусів, мудрих і досвідчених бабусь і дідусів, про всіх, хто дбає про здоров’я, освіту, відпочинок і добробут сільської громади. На сцену все піднімалися і піднімалися знайомі і дорогі серцю люди - скромні, прості і не звиклі до почестей. Їм сільський голова В. В. Кебал вручає грамоти, подарунки, їм дарують букети квітів, а місцеві аматори - музичні сувеніри. Скільки добрих, теплих слів цього дня було сказано, скільки пісень було виспівано. Свято вийшло на славу, воно зігріло серця сельчан вдячністю та добром. А місцева влада та організатори заходу щиро дякують усім, хто долучився до його підготовки, виділив кошти на проведення. Це, зокрема, директору Технологічної Аграрної Компанії А. В. Драгоміровій, місцевим підприємцям: П. І. Морозовському, В. Л. Посудевському, О. В. Мельник, Ю. Л. Мельнику, Г. М. Яневич, Ю. Ф. Кобрику, В. І. Соконюку.
Валентина Сільська.
Гарапівка
справжній острівець у зеленому розмаї полів, маленький човен серед лісової повені, що вигойдується в історії України не один рік. Село - ніби вікова колиска для багатьох поколінь жителів Гарапівки. 14 серпня, на Медового Спаса, в клубі зібралась родина сельчан на свято малого села, яке тут традиційно святкують на Маковея. Громаду зі святом привітав сільський голова Опанасюк О. М., побажав землякам гарних життєвих ужинків та щедрої осені. З розповіді Пилипець Н. І. присутні в залі дізнались про свято Маковея - день в пошановування семи мучеників Маковеїв. В мереженку віршів та розповідей гармонійно впліталися пісні у виконанні аматорського фольклорного ансамблю «Пилипиха». Хвилиною мовчання односельці пом’янули земляків, котрі не повернулися до родинного гнізда. Гарапівська земля багата працьовитими людьми. На святі вітали трудівників полів - орденоносців праці: Вереїмчук В. І., Габзівського В. А., Козачук A. A. і Михайлюк А. Ф. Вшанували і найстарших жителів села, побажали довгого віку та щастя без ліку. На святі був присутній гість з Житомира - старший викладач Житомирського державного університету імені І. Франка Куркуделя М. Д., який розчулено признавався в любові до рідної батьківщини, де зміряв дитинство босими ногами. Наймолодшій жительці села Пилипець Насті сільський голова вручив подарунок, побажав швидше підростати і бути вірною цьому святому куточку. Вирує, співає свято і ось, до веселощів додаються дзвінкі голоси дитячого щебету. Радісно стає на серці - село має майбутнє. Дякуємо юним аматорам - Русенюк І., Циганчук С., Поліщук Ю., Чорнобиль Р., Захлєбному Т., Опанасюк О., Колодніцькій О. і Артемчук А. за любов до рідної землі, української пісні. Роки відцвітають чарівними веснами і солов’їним співом, віддзвонюють розкошами літа, відлітають журавлиним серпом осені, заносяться сніговіями та хуртовинами зим. А українське село живе й молодіє. Нехай же йому барвінком стелиться дорога в майбуття!
Ірина Костюк, провідний методист РБК. Ось уже 14 років поспіль у мікрорайоні вулиці Карла Маркса в Андрушівці діє дитяче спортивне об’єднання. Ініціатором створення його став любитель-краєзнавець Анатолій Григорович Могильовський. Для хлопчиків та дівчаток рішенням відповідних органів було виділено місце під спортивні майданчики, невдовзі вони тут і з’явилися. Є у об’єднання навіть свій прапор, а Державне знамено, яке щороку піднімається на щоглі в день Державного прапора, навіть освятили в церкві. Цього року на урочистості до дітвори 23 серпня прибув міський голова М.Г.Сушко. І він, і А. Г.Могильовський звернулися до хлопчиків і дівчаток з напуттям та побажаннями й далі займатися спортом за місцем проживання, зростати сильними і мужніми, адже їм будувати майбутнє України. Діти виконали Державний гімн, одержали подарунки від міського голови і продовжували змагання з різних видів спорту. У найбільшій шані, звісно, футбол. Перед початком змагань діти й дорослі сфотографувалися на пам’ять. В мікрорайоні багато зроблено для організації спортивного дозвілля дітвори. Щоправда, прибирати велику територію від бур’янів малим не під силу, а колишні вихованці, що вже стали дорослими, на жаль, забувають сюди дорогу. Але хочеться, щоб у доброго почину було гідне продовження. |