Вы пришли как Гість
Ваш IP адрес: 18.97.9.171
Количество дней с дня регистрации:
Ваш браузер:
Сегодня: 02.12.2024 15:17
Ваш IP адрес: 18.97.9.171
Количество дней с дня регистрации:
Ваш браузер:
Сегодня: 02.12.2024 15:17
Вітаємо Вас, Гість, на нашому сайті!Сайт мешканців м.Андрушівка. На сайті є опис нашого чудового міста, також ви можете знайти цікаву інформацію про нього. Воно чудове як для туристичних походів, так і для культурних відпочинків. |
Реклама
Архив новостей
- 2010 Квітень
- 2010 Травень
- 2010 Червень
- 2010 Липень
- 2010 Серпень
- 2010 Вересень
- 2010 Жовтень
- 2010 Листопад
- 2010 Грудень
- 2011 Січень
- 2011 Лютий
- 2011 Березень
- 2011 Квітень
- 2011 Травень
- 2011 Червень
- 2011 Липень
- 2011 Серпень
- 2011 Вересень
- 2011 Жовтень
- 2011 Листопад
- 2011 Грудень
- 2012 Січень
- 2012 Лютий
- 2012 Березень
- 2012 Квітень
- 2012 Травень
- 2012 Червень
- 2012 Липень
- 2012 Вересень
- 2012 Листопад
- 2012 Грудень
- 2013 Квітень
- 2013 Травень
- 2014 Березень
- 2015 Жовтень
- 2016 Червень
- 2016 Вересень
- 2016 Листопад
- 2017 Квітень
- 2017 Червень
- 2018 Вересень
- 2018 Жовтень
- 2019 Квітень
- 2019 Липень
Переводчик сайта
Головна » 2010 Серпень
Під таким заголовком в газеті «Селянська правда» вміщена розповідь про нашого земляка, досить відому не лише в районі, а й області людину, заслуженого лікаря ветеринарної медицини України, Почесного пасічника України Миколу Людвиговича Галяса.
Ми раді добрій славі, котра йде нашим краєм про цікаву людину, великого трудівника, закоханого в свою професію, в своє захоплення - бджільництво, і весь навколишній світ. Із задоволенням друкуємо (в скороченому вигляді) публікацію про нього, автором якої є Володимир Брендуляк.  - Миколо Людвиговичу, розкажіть, будь ласка, як і коли Ви полюбили бджіл? - Ця любов передалася мені від діда Івана, який, повернувшись із фронту інвалідом, почав створювати пасіку в своєму обійсті в Коростишівському районі. А ще дід був професійним ветеринаром. Отож і я пішов його шляхом. Після закінчення школи вступив до Тульчинського веттехнікуму. Отримавши диплом з відзнакою, поїхав до Львова, аби продовжити навчання у Львівському ветеринарному інституті. Дипломованим спеціалістом за направленням Міністерства сільського господарства разом з молодою дружиною поїхали на роботу в чудовий край - Закарпаття, де я очолив колектив ветлабораторії. Все ж за рідним поліським краєм відчував тугу. Одержавши пропозицію працевлаштуватися в Андрушівському районі, із задоволенням прийняв її. Ось так вже 40 років працюю директором районної ветлабораторії, разом з дружиною побудували гарний будинок, посадили садок, а ще маю пасіку, бо без неї не уявляю життя.
- Кажуть, Ви добре знаєтеся на всіх премудростях бджолярства і тому всі, хто хоче завести пасіку, йдуть до Вас за порадою і вчите їх та допомагаєте не за гроші, а від душі.
- Я радію, що з кожним роком на Андрушівщині більшає пасічників. Сьогодні у районній спілці пасічників, яку я очолюю, нараховується 80 чоловік. Дякують мені за науку і допомогу Сергій Яневський, Олексій Голубінський, Августина Голубінська, Віктор Євдощук, Леонід Яблонський та інші. Він справді повністю віддався пасіці. Ветеранові вже 66, а ще стільки має енергії. Цього чоловіка поважають і шанують в районі - його вже третє скликання обирають депутатом Андрушівської міської ради, йому присвоєно звання заслужений лікар ветмедицини України, Почесний пасічник України. Микола Людвигович нагороджений медаллю «Ветеран ветмедицини України». Пасічництвом з ініціативи Миколи Галяса займаються і його брати Віктор, Олексій та сестра Ольга, троє племінників, навіть мати Ганна Степанівна, якій уже 86, і та в себе на обійсті тримає вулики. За досвідом до М. Л. Галяса приїздять чи не з усієї України, йому пишуть, шлють телеграми. - Бджільництво - це цікавий і до кінця нерозгаданий світ, - ділиться потаємним Микола Людвигович. - За пасікою дивитися потрібно постійно, слідкувати за поведінкою бджіл, доглядати їх взимку. І хоч я в цій справі не новачок, щоразу відкриваю для себе щось нове. Постійно щось занотовую, читаю багато спеціальної літератури.
- Скажіть, Миколо Людвиговичу, а цього року будуть пасічники з медом? - На пасіках, як і в державі ,часом не складаються нормальні умови. Буває зашкалює і тут, і там до найвищих амплітуд. Хотілося б і стабільності, і настрою гарного, і меду багато, і путніх грошей, та рік не склався. - Але хоч у чомусь має бути та стабільність?
- У любові людини до всього живого, до пасічництва. Я радію, коли на місце розчарованих бджолярів приходять ентузіасти своєї справи, які працюють не в ім’я кілограмів і гривень, а в ім’я великої любові до бджіл. За час роботи в бджолиній галузі М. Л. Галяс за щедрі медозбори нагороджений багатьма грамотами Міністерства аграрної політики України, обласної та районної адміністрацій, головного управління агропромислового розвитку, головного управління ветмедицини області, його відзначено цінними подарунками, грошовими преміями. Але найбільша винагорода для нього - це те, що свої знання передав понад 800 бджолярам. Нині у Миколи Людвиговича є 30 бджолородин. Він працює не лише на пасіці, а й широко пропагує своє захоплення, залюбки ділиться досвідом з фанатами пасічництва, бджолярами-початківцями, проводить семінари. Є у нього багато раціоналізаторських винаходів. З його ініціативи було проведено курси підвищення кваліфікації бджолярів всієї Житомирщини на базі інституту післядипломної освіти та інформаційно-консультативного забезпечення в Житомирському агроекологічному університеті, якими були дуже задоволені слухачі. Він часто вміщує публікації в журналі «Український пасічник». А живе спілкування з Галясом для всіх - це і справді не лише чудова школа досвіду, а неординарна зустріч з цікавою людиною, закоханою в життя, оточуючий світ.
Фото Віталія Кур'яти. |
