Незалежність - що це таке? Простіше кажучи, це втрата залежності. Особисто я вважаю термін незалежність відносним. Скажіть, будь-ласка, від чого та кого ми незалежні? Щоб це все порахувати вистачить декількох пальців. Ми залежні від усього, починаючи здоров’ям та закінчуючи роботодавцем.
Екскурс в історію
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР розглянула одне, надзвичайно важливе питання: про політичну ситуацію в республіці і що потрібно зробити, аби не допустити можливості повторення в майбутньому - спроби державного перевороту. Історичним наслідком сесії стало проголошення Акту незалежності України. 1 грудня 1991 року 90% громадян, що взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловились за те, щоб Україна була незалежною.
Що маємо, те маємо...
Ці слова часто в свому лексиконі полюбляв використовувати перший Президент України Л.М. Кравчук, який «приклав» свою руку до розвалу національної економіки. Пасивні і непослідовні спроби реформування економіки вкрай негативно позначилися на стані народного господарства України, багато підприємств «кульгали» з подальшою перспективою до зупинки. Усі спроби подолати економічну кризу за допомогою традиційних адміністративних методів виявилися безрезультатними. Залишився один шлях - рішуче повернути народне господарство до ринкових відносин.
Незалежність посіяла незадоволення
Формуванню складної ситуації в економіці сприяли опір адміністративно-командної системи, організована злочинність, спекуляція, корупція і розкрадання, байдужість самих робітників. Заходи уряду не давали бажаних результатів. Та це не зупинило масового шахрайства. Більшість кооперативів та інших комерційних структур нічого не виробляли, а лише втридорога перепродували державну продукцію. На цьому тлі жалюгідно виглядало підвищення пенсій, зарплат. «Прихватизація» державної власності здійснювалася повільно і, на відміну від сусідньої Росії, суттєвого впливу на економіку не справляла. Темпи інфляції в Україні були чи не найвищими в світі, лише наприкінці 1995 р. вдалося стабілізувати фінансову систему. Економічна криза негативно позначилася на соціальній сфері України. Погіршився демографічний показник - знизилася народжуваність, зросла смертність. Погіршився життєвий рівень переважної більшості населення. Інфляція повністю з’їла ті скромні заощадження, які частина громадян накопичувала протягом життя. Цей процес населення розцінило, як відкритий грабунок. Скорочення доходів, знецінення грошей, безробіття, незахищеність сімей, що мали дітей, пенсіонерів посилювали в суспільстві стан «соціальної депресії», викликали в масах незадоволення політикою держави, що на побутовому рівні часто пов’язувалось з результатами незалежності. Населення розділилось на «нових багатіїв» та бідних. Фактична відсутність «середнього класу» не є запорукою стабільності держави.
І як же нам бути?
Для початку, людям можна порадити дві речі - по-перше, судити про стан справ у країні, не з брехливих телевізійних виступів, які запевняють, що Україна вже всіх на світі перегнала з темпів зросту виробництва і таке інше, а зазирнувши до свого холодильника - скільки там молока, масла, ковбаси, сиру. По-друге. Не варто боятися йти на вибори, щоб змінити ситуацію, яка Вас не влаштовує. Вже десятиріччя тривають так звані «тимчасові труднощі»! Якщо така вакханалія тривала багато років, значить вона комусь була потрібна. Представники різних партій весь час переконують електорат: «Виберете не нас - буде ще гірше! Не дай, Боже, громадянська війна». Але ж гірше нікуди... Досвід розвинених країн показує нам: народ не боїться - демократичним шляхом, без путчів і заколотів, через вибори - змінювати керівні команди, які його не вдовольняють.
«Цифри на хліб не намастиш»
Ці слова промовив колишній Президент України В.А. Ющенко. Як з ними не погодитись? Народ вже вдосталь «наївся» лозунгів, обіцянок, реформ. Команда нового Президента України В.Ф. Януковича "пресує" бізнес, надзвичайно екстремально підходить до реформ (наприкладі Податкового кодексу), здає в оренду Росії Чорноморський флот, а та, в свою чергу, надає знижку на газ. Начебто маємо радіти. А потім, М.Я. Азаров побачивши солідну діряку в бюджеті країни чом би не позичити гроші у МВФ? Але мвфовці на цей раз сказали - газ має подорожчати, пенсійний вік збільшити. Всі "добротні" зміни українці вже відчули сьогодні. Ніхто толком не знає скільки наша держава має боргів в млрд. доларів США?
Життя покращується, в гіршу сторону...
А де ж результати? З приватних розмов вимальовується, що багато людей в нашому районі поки що невдоволені роботою НОВОЇ ВЛАДИ. Чому? - запитаєте. Про це краще почути самому в масах - на вулицях, магазинах, в розмовах людей в автобусі. Проте, критикувати можна всіх і все. Можливо, НОВІЙ ВЛАДІ ще потрібно трохи часу, аби своїми діями поповнити кредит довіри в народу. Будемо на це сподіватися.
Екскурс в історію
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР розглянула одне, надзвичайно важливе питання: про політичну ситуацію в республіці і що потрібно зробити, аби не допустити можливості повторення в майбутньому - спроби державного перевороту. Історичним наслідком сесії стало проголошення Акту незалежності України. 1 грудня 1991 року 90% громадян, що взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловились за те, щоб Україна була незалежною.
Що маємо, те маємо...
Ці слова часто в свому лексиконі полюбляв використовувати перший Президент України Л.М. Кравчук, який «приклав» свою руку до розвалу національної економіки. Пасивні і непослідовні спроби реформування економіки вкрай негативно позначилися на стані народного господарства України, багато підприємств «кульгали» з подальшою перспективою до зупинки. Усі спроби подолати економічну кризу за допомогою традиційних адміністративних методів виявилися безрезультатними. Залишився один шлях - рішуче повернути народне господарство до ринкових відносин.
Незалежність посіяла незадоволення
Формуванню складної ситуації в економіці сприяли опір адміністративно-командної системи, організована злочинність, спекуляція, корупція і розкрадання, байдужість самих робітників. Заходи уряду не давали бажаних результатів. Та це не зупинило масового шахрайства. Більшість кооперативів та інших комерційних структур нічого не виробляли, а лише втридорога перепродували державну продукцію. На цьому тлі жалюгідно виглядало підвищення пенсій, зарплат. «Прихватизація» державної власності здійснювалася повільно і, на відміну від сусідньої Росії, суттєвого впливу на економіку не справляла. Темпи інфляції в Україні були чи не найвищими в світі, лише наприкінці 1995 р. вдалося стабілізувати фінансову систему. Економічна криза негативно позначилася на соціальній сфері України. Погіршився демографічний показник - знизилася народжуваність, зросла смертність. Погіршився життєвий рівень переважної більшості населення. Інфляція повністю з’їла ті скромні заощадження, які частина громадян накопичувала протягом життя. Цей процес населення розцінило, як відкритий грабунок. Скорочення доходів, знецінення грошей, безробіття, незахищеність сімей, що мали дітей, пенсіонерів посилювали в суспільстві стан «соціальної депресії», викликали в масах незадоволення політикою держави, що на побутовому рівні часто пов’язувалось з результатами незалежності. Населення розділилось на «нових багатіїв» та бідних. Фактична відсутність «середнього класу» не є запорукою стабільності держави.
І як же нам бути?
Для початку, людям можна порадити дві речі - по-перше, судити про стан справ у країні, не з брехливих телевізійних виступів, які запевняють, що Україна вже всіх на світі перегнала з темпів зросту виробництва і таке інше, а зазирнувши до свого холодильника - скільки там молока, масла, ковбаси, сиру. По-друге. Не варто боятися йти на вибори, щоб змінити ситуацію, яка Вас не влаштовує. Вже десятиріччя тривають так звані «тимчасові труднощі»! Якщо така вакханалія тривала багато років, значить вона комусь була потрібна. Представники різних партій весь час переконують електорат: «Виберете не нас - буде ще гірше! Не дай, Боже, громадянська війна». Але ж гірше нікуди... Досвід розвинених країн показує нам: народ не боїться - демократичним шляхом, без путчів і заколотів, через вибори - змінювати керівні команди, які його не вдовольняють.
«Цифри на хліб не намастиш»
Ці слова промовив колишній Президент України В.А. Ющенко. Як з ними не погодитись? Народ вже вдосталь «наївся» лозунгів, обіцянок, реформ. Команда нового Президента України В.Ф. Януковича "пресує" бізнес, надзвичайно екстремально підходить до реформ (наприкладі Податкового кодексу), здає в оренду Росії Чорноморський флот, а та, в свою чергу, надає знижку на газ. Начебто маємо радіти. А потім, М.Я. Азаров побачивши солідну діряку в бюджеті країни чом би не позичити гроші у МВФ? Але мвфовці на цей раз сказали - газ має подорожчати, пенсійний вік збільшити. Всі "добротні" зміни українці вже відчули сьогодні. Ніхто толком не знає скільки наша держава має боргів в млрд. доларів США?
Життя покращується, в гіршу сторону...
А де ж результати? З приватних розмов вимальовується, що багато людей в нашому районі поки що невдоволені роботою НОВОЇ ВЛАДИ. Чому? - запитаєте. Про це краще почути самому в масах - на вулицях, магазинах, в розмовах людей в автобусі. Проте, критикувати можна всіх і все. Можливо, НОВІЙ ВЛАДІ ще потрібно трохи часу, аби своїми діями поповнити кредит довіри в народу. Будемо на це сподіватися.
Наш кор.