Скільки б літ не минуло, а Чорнобиль болітиме ще не одному поколінню українців. Та й не тільки одним нам, бо чорне крило невидимої біди торкнулося й інших країн, а для всього світу Чорнобиль став пересторогою - люди мають бути пильними, навіть з мирним атомом не можна бути на «ти». Адже тоді він стає далеко не мирним і може обернутися новою техногенною катастрофою. А людство ще не пережило ту, яка сталася в пам’ятному 1986-му.
Ми пам’ятаємо ту весну, коли нікого не радували ні сонце, ні весняні квіти, бо скрізь, здавалося, підстерігала біда. Тоді ще ніхто не знав, чим обернеться для нас аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, після якої з’явилася Чорнобильська зона - зона відселення, де спорожніли містечка і села, спопеліли не тільки ліс і земля, а й людські душі, життя. Про це забувати не можна. - Ми пам’ятаємо про тих, хто, не думаючи про себе, в перші хвилини Чорнобильської катастрофи ліквідовували її наслідки, до кінця протистояли біді, - сказав у своєму виступі начальник служби цивільного захисту в Андрушівському районі ТУ МНС в Житомирській області М. В. Кобилинський, відкриваючи мітинг, який відбувся 26 квітня, в день Чорнобильської катастрофи, біля пам’ятного знака, що знаходиться на території Андрушівської пожежної частини. Там зібралися ліквідатори-чорнобильці, пожежники, представники громадськості, аби вшанувати учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До підніжжя пам’ятного знака поклали вінки перший заступник голови райдержадміністрації О. А. Борисов, заступник голови районної ради В. Б. Шпаківський, представники народних депутатів, трудових колективів. Від районної організації Товариства Червоного Хреста ліквідаторам-чорнобильцям були вручені подарунки.

Валентина Василюк