В приміщенні Андрушівського поштового відділення № 2 тепло і затишно, погляд зупиняється на красуні ялинці, яка у всі святкові дні радувала відвідувачів та гостей. Минулої п’ятниці зустрічала тут шанованих гостей господиня - Валентина Іванівна Грановська, її чоловік Петро Семенович та син Сергій Петрович.
Щирі посмішки, теплі потиски рук. А привітати Валентину Іванівну та вручити їй нагороди й подарунки за 52 роки бездонанної роботи у сфері поштового зв’язку прибули депутат Житомирської обласної ради, голова фракції комуністів в облраді Тимошенко М. М., директор Житомирської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Нечипорук О. С., голова районної державної адміністрації Мазур Б. В., начальник Андрушівського ЦОС № 5 Буряк Л. М. Звертаючись до Грановської В. І., директор Житомирської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Нечипорук О. С. відзначив її чесний і самовідданий труд, вміння працювати з клієнтами, дякував за те, що свій досвід роботи передає молодшим колегам. Він вручив їй нагрудний знак «Почесна відзнака УДППЗ «Укрпошта», Почесну грамоту, Привітальний лист та букет квітів. Депутат обласної ради Тимошенко М. М. дякував Валентині Іванівні за те, що разом з чоловіком Петром Семеновичем виростили й виховали двох синів - Сергія і Юрія. Відзначив, що батьки по праву можуть гордитися дітьми, які, завдяки наполегливій праці, стали знаними людьми. Він адресував Грановській В. І. найтепліші слова вдячності за невтомну працю, за вміння вислухати клієнтів, допомогти всім, хто щодня приходить у відділення зв’язку, та подарував букет троянд. Голова райдержадміністрації Мазур Б. В. сказав, що давно знає Валентину Іванівну як добру і чуйну людину, відповідального працівника. Наголосив, що вона завжди повинна відчувати гордість за те, що має стільки послідовників своєї нелегкої, але такої потрібної людям праці, та вручив їй цінний подарунок. Привітала Грановську В. І. і начальник Андрушівського ЦОС № 5 Буряк Л. М. Спілкуючись з Валентиною Іванівною, вдивляюся в кожну рисочку її обличчя, яке випромінює любов, людяність, готовність прийти на допомогу. Її щира посмішка залишилася такою ж теплою і ніжною, як в молодості, а погляд готовий обігріти увесь світ. Розповідає, що, відповідно до своїх обов’язків, доводиться спілкуватися з поважними людьми, які приїздять в гості до рідних, із сивочолими андрушівчанами, молоддю й дітьми. - Я дуже люблю свою роботу, прагну все робити вчасно, не допускати помилок. І листонош прошу шанувати клієнтів, бути з ними ввічливими, чесними, - говорить вона. Валентина Іванівна Грановська має 52 роки трудового стажу. На її очах поштовий зв’язок виріс від кінного, коли возами у відділення з різних сіл району приїздили за газетами, листами та посилками, до сучасного автомобільного сполучення, коли в 10 годин ранку газети та журнали вже потрапляють до передплатників. Відзначила, що нелегкі часи переживає поштовий зв’язок, нині населенню надається досить багато різноманітних послуг - від доставки додому товарів повсякденного попиту до придбання квитків на автобуси та поїзди міжнародного сполучення. Через пошту можна замовити книги й одяг, насіння, інші товари. - Зрозуміло, начальник поштового відділення повинен постійно вдосконалювати свої професійні навички, - продовжує моя співрозмовниця. - Ми вчимося на семінарах, ділимося досвідом з колегами з інших районів. А яким теплом і непідробною материнською ніжність засяяли очі Валентини Іванівни, коли я запитала про синів та внуків. - Сини в мене найкращі. Щодня телефонують, цікавляться здоров’ям, домашніми справами, проблемами на роботі. У мене ж, - продовжує вона, - два сини і четверо внуків. Ніхто з них ніколи не ділив роботу на чоловічу й жіночу. Та й з чоловіком ми ніколи не сварилися. Він працював лісничим, а це робота з раннього ранку до пізньої ночі, то вести домашнє господарство й виховувати синів доводилось мені. Спогади переносять співрозмовницю в молодість, на очах з’являється тепла сльоза. Сергій Петрович підійшов до матері, пригорнув її: - Мамо, ви з батьком у нас найкращі. Все, чого ми з братом досягли в житті - це завдяки вам. Ви навчили нас любити людей, вірити в них, не цуратися ніякої роботи. Ми й синів своїх так вчимо. Поважні гості, що завітали до родини Валентини Іванівни, щиро раділи, що в Андрушівці живуть і працюють такі гарні люди - з чистою совістю і щирим серцем, які ніколи не покривили душею.
Марія ОЛЕКСЮК