Під таким девізом учні та вчителі Городківської ЗОШ I-III ступенів активно включилися в проведення Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції учнівської молоді, присвяченої 60 річниці звільнення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.
Вы пришли как Гість
Ваш IP адрес: 18.119.132.223
Количество дней с дня регистрации:
Ваш браузер:
Сегодня: 28.04.2024 15:40
Ваш IP адрес: 18.119.132.223
Количество дней с дня регистрации:
Ваш браузер:
Сегодня: 28.04.2024 15:40
Вітаємо Вас, Гість, на нашому сайті!Сайт мешканців м.Андрушівка. На сайті є опис нашого чудового міста, також ви можете знайти цікаву інформацію про нього. Воно чудове як для туристичних походів, так і для культурних відпочинків. |
Реклама
Календарь
Архив новостей
Переводчик сайта
|
Визволення Андрушівщини
[15]
Визволення Андрушівщини
|
| Походження назв населених пунктів району [34] |
| Земляки Андрушівщини [24] |
|
Цікаві матеріали про Андрушівщину
[27]
Перебування відомих особистостей на Андрушівщині
|
| Геральдика Андрушівщини [4] |
|
Історія Андрушівки
[18]
Історія Андрушівського району
|
|
Главная » 29 квітня відзначив свій 80-річний ювілей учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни другої групи Іван Станіславович Прушківський. Ще в недалекому минулому, років з 5 тому, в Яроповичах проживало більше 30-ти ветеранів Великої Вітчизняної війни. Час іде, ми старішаємо, ростуть наші діти, а їх, справжніх захисників Вітчизни, стає все менше й менше... Тепер їх 9. Отож я хочу розповісти про воїна, ветерана, інваліда війни, нашого земляка Миколу Кириловича Ястремського. Мені, як колишньому командиру батареї мінометів Першої ударної Армії, довелось брати участь в боях Великої Вітчизняної війни на 5 фронтах: Московському, Калінінському, Північно-Західному, в боях за м. Стара Руса, Торопець, Демянськ, Другого Прибалтійського фронту, в боях за звільнення ряду областей Росії, зокрема Калінінської, Новгородської, Псковської, Ленінградської та Латвії. Місто Андрушівка розташоване на річці Гуйва, доволі молоде за статусом місто (1975) Андрушівка має цікаві пам'ятки археології, історії та архітектури. Так, неподалік від міста, виявлено залишки поселень черняхівської культури. В історичних джерелах Андрушівка згадується лише в 1683р., як приписане село до Старої Котельні. В сучасному прапорі та гербі, хоча варто сказати, що Андрушівка до 2003р їх і не мала, використовується андріївський хрест. Зрозуміло, що Андрушівка це похідна від імені Андрій. Назва села «Городище» свідчить, що багато років тому, а може й століть, на цьому місці було якесь поселення, - воно було покинуте, може, спалене чи зруйноване. А пізніше, на цьому ж місці, люди знову зводили нові будівлі і жили на старому, напівзабутому городищі. "Жінка, яких небагато в країні: колгоспу вожак, депутат, героїня... Працею, шаною всіх нас овіяна Любов Андріївна. Всього було у цієї людини: і радощі слави, і горе родини - Та завжди лишалася скромна, спокійна Любов Андріївна”.
Ці слова були написані в далекому 1975 році до дня народження Л. А. Любченко - на той час голови колгоспу «Більшовик» села Стара Котельня. А цими днями минає двадцять років, як ця справді героїчна, мудра жінка відійшла у вічність. Пронизує наші серця біль смутку і втрати цієї відомої жінки-трудівниці, матері, просто чудової Людини. Не менш боляче й через те, що багато наших земляків, на превеликий жаль, забувають її та залишені нею добрі справи. А про молодь взагалі нічого говорити, бо їй ніхто про неї не розповідає. Тому ми вирішили не тільки висловити найщиріші слова глибокої і світлої пам’яті про Любов Андріївну, а й нагадати про її життєвий і трудовий шлях. Недавно до мене завітав бажаний і довгожданий гість - Петро Платонович Михайленко. Обоє ми зраділи зустрічі і в розмові поринули у спогади. Згадали молодість, нашу роботу в Радомишльському райкомі комсомолу. Звідти ми пішли в життя кожен своєю дорогою: я - вчителювати, Петра Платоновича забрали в обком партії. Поблизу с. Зарубинці був хутір Гандзів. У 1928 р. в ньому було 6 жителів, 2 двори, зараз його немає. Жителі перейшли жити в с. Зарубинці, а хутір під час колективізації зруйнували. |
