Декоративні дерева надто близько ростуть від дороги, а тому складається враження, що їдеш зеленим тунелем. І село, куди я їхав, і люди в ньому якісь особливі - садиби доглянуті, майже біля кожної сад, де щедро плодоносять яблуні й груші, поважно похитуючись від легенького вітерцю, ніби запрошуючи: «Посмакуй нами». А через тини виглядають на дорогу айстри і майори, декоративні соняшники, мальви. Я поспішав у село Івниця на зустріч із своїм добрим приятелем, який уже кілька разів запрошував побувати у нього на фермі. Уродженець села, з діда-прадіда хлібороб я навіть уявити не міг, що за якихось півтори сотні кілометрів від Києва розбудовується такий виробничо-промисловий комплекс. Побачене надзвичайно вразило. І тому вирішив розповісти про це на сторінках місцевого видання.
Керівником ТОВ «Аларіт-Трейд» є Андрій Михайлович Чуприна. Це молодий, богатирської статури чоловік, який у свої 32 роки, як кажуть у нас на Україні, міцно стоїть на ногах. Народився і виріс на Дніпропетровщині в сім’ї лікарів, у 2000-му році закінчив Київський державний університет. За фахом - правознавець. Це надзвичайно ерудована й невгамовна людина: заповнити всі клітинки кросворду - справа кількох хвилин, виголосити тост чи привітальну оду - немає проблем. В його руках семиструнна гітара сміється й плаче, тривожить серце кожного, хто слухає. Має дружину-красуню Оксану, підростає троє дітей. На моє запитання, чому вкладає інвестиції в аграрний сектор, відповів запитанням: - Ти бачив, яке молоко продається в наших магазинах? А я хочу, щоб мої діти, діти моїх друзів, взагалі всі споживали молоко високої якості. А для цього потрібно створити відповідні умови. І я так захопився цією ідеєю, що засів за книги, почав шукати в Інтернеті сайти про новітні технології в аграрному секторі, зокрема в тваринництві. Бував на фермах Західної Європи, Сполучених Штатів Америки, спілкувався із висококваліфікованими спеціалістами і зрозумів, що і як маю зробити. Андрій Михайлович - людина небагатослівна. А тому запропонував мені своєрідний екскурс в приміщення, де безприв’язно утримуються корови, показав, як проходить процес доїння, де зберігається молоко. Я був приємно вражений чистотою й порядком у кожному тваринницькому приміщенні. - А кадри? Де ти взяв кадри, щоб керували таким гігантом? - запитав я у Андрія Михайловича. - Як і всі початківці, йшов шляхом проб і помилок. Нечесних, безвідповідальних, п’яниць і ледарів звільняю при перших же порушеннях. Щосуботи проводжу нараду із спеціалістами, де вирішуємо всі питання, яких назбиралось за тиждень, - відповів мій товариш і продовжував далі: - Півтора року тому, коли вперше приїхав у Івницю, побував на території, де ми з тобою знаходимося, відвідав колишній мікрорайон "промзони”, відчув, що саме тут у мене все задумане здійсниться. Я цілий день ходив по господарству, прислухався до вказівок і розпоряджень Андрія Михайловича, спілкувався не лише із спеціалістами, а й з доярками й доглядачами, будівельниками й трактористами. Вони розповіли, що заробітну плату отримують вчасно і немалу, як для села, що керівник щотижня буває в усіх виробничих підрозділах. А жінки, сміючись, повідали, що Андрій Михайлович ніколи ні на кого не кричить ще й комплімент зробить, похвалить за роботу. Простий у спілкуванні, сміливий і впевнений у своїх планах і задумах, з теплим поглядом карих очей і щирою посмішкою Чуприна А. М. поступово і наполегливо втілює в життя свою мрію, при цьому дає роботу понад сотні жителів Івниці та навколишніх сіл.
Віктор Вівтенко.