26 квітня 1986 року в Україні на Чорнобильській атомній станції імені Леніна сталася катастрофа планетарного масштабу. Ця чорна дата, що позначає одну з найтяжчих трагедій в історії українського народу, провела в людській свідомості болісну межу, що розділяє наше буття на до- і післячорнобильське. На долю українського народу, що, здавалося, пройшов усіма колами пекла, випало ще одне жорстоке випробування. Нечуване, небачене, невідоме і самій матінці-історії. Так ведеться у цьому світі: в годину великого лиха, у час смертельної небезпеки на передній край боротьби стають найвідважніші. До першої шеренги сміливців вогонь Чорнобиля покликав пожежників, які безстрашно вступили в самісінький епіцентр вибуху. Вони зійшли на висоту з позначкою "ПОДВИГ”, щоб урятувати світ. І вони його врятували. Чорнобильська трагедія залишилася не лише в серцях пожежних, вона увійшла в гени нашого народу. Схилімо голови перед лицарями, котрі у відсвітах вогню Чорнобиля назавжди увійшли у безсмертя. Цей день є пам’ятною датою для тих, хто, жертвуючи власним життям і здоров’ям, гасив пожежу на 4-му енергоблоці, зводив над ним укриття. Особовий склад пожежних частин та ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС поклали квіти до пам’ятного знаку біля професійної пожежної частини № 41 та на могили померлих ліквідаторів з Андрушівського району - Довгого П. І., Лєщенка М. Г., Рудюка Д. Я.
Віктор Штукований,
голова районної організації Всеукраїнської спілки ветеранів та пенсіонерів МНС,
голова районної організації Всеукраїнської спілки ветеранів та пенсіонерів МНС,
начальник професійної пожежної частини № 41