Оглядаючи весною свій садок, кожен із нас з болем констатував, що не всі деревця пережили минулу зиму. На абрикосах та волоських горіхах зрідка гілки зазеленіли. Той, хто розуміє, що дерева - це вічні супутники життя людини, береже їх, доглядає, готує заміну старим. У далекому 1952 році я гостював у брата на Закарпатті. Упродовж 42-х кілометрів траси Мукачево-Ужгород по одну сторону росли волоські горіхи, а по іншу - черешні, які на той час достигли. На все життя запам’ятав, що жодна гілочка на цих деревах не була зламана. На жаль, у нас часто по-варварськи обламують гілля яблунь, черешень, обліпихи, які висаджені обабіч доріг. Хочу нагадати, що Україна славиться своїми садами, лісами, а тому називають нашу рідну землю квітучим краєм. Кожен господар, збудувавши будинок, садить біля нього сад, який потім тішить всю родину. Цієї весни в нашому селі було закладено молодий парк, де висаджено волоські горіхи, липи, дубочки, берізки, акації. Посадили молоді деревцята й біля сільського клубу. Прикро, але знайшовся негідник, який зламав кілька дерев. Сільська громада суворо його осудила. Депутати місцевої ради та актив села розробили й затвердили план озеленення всіх вулиць. Кожен господар має посадити біля свого двору цінні породи дерев, квіти. Ми маємо своїми руками створити красу там, де живемо. А на сторінках районної газети хочеться прочитати про зразкові садиби в селах району, про їх господарів. Давайте всі разом зробимо свої вулиці, села, Андрушівщину, всю Україну мальовничим куточком нашої планети.
Василь ГРЕБЕНЮК
с. Малі Мошківці
с. Малі Мошківці