Щось подібне переживає і директор СФГ «Січ» П. І. Семенюк, до якого я завітала на жнива, аби дізнатися, як же йде збиральна кампанія на фермерських ланах. Йому нині не до тривалих розмов, бо з ряду причин жнивувати розпочав трохи пізніше інших, через те дорожить кожною погожою хвилиною. Тож і я намагалася бути лаконічною в розмові. - Петре Івановичу, яким є зерновий клин у Вашому господарстві і чи виправдали надії зернові? - поцікавилася, коли ми простували нивою, котра котила на нас нескінченні хвилі хлібів. - В поточному році ми посіяли 230 гектарів зернових. Про їх врожайність скажемо, коли хліб вже буде в коморі. Вдалині ледь виднівся комбайн, що повільно плив золотим морем в наш бік. Наприкінці загінки, неподалік польової дороги, стояла вантажівка, щоб забрати намолочене збіжжя і відвезти на тік, де його очищатимуть і сушитимуть. Ми підійшли до жниварів, котрі намагалися знайти прихисток від спеки біля кукурудзи. І хоч день добігав до горизонту, сонце ще продовжувало додавати їм засмаги. Втомлено посміхаючись, молоді працівники доповідали фермеру, що зробили, нарікали на високу температуру в кабіні комбайна. Петро Іванович пообіцяв, що ще до кінця дня в ній буде вмонтовано кондиціонер. І комбайнери Петро Волинець та Андрій Скрицький були впевнені, що так і буде, бо знають, що у П. І. Семенюка слово не розходиться з ділом. Поки ми вели мову з механізаторами про жнива та проблеми, комбайн наближався до кінця загінки. Петро Іванович пішов йому назустріч. А коли з бункера комбайна у кузов автівки посипалося золоте збіжжя, його обличчя аж посвітліло. Ось і вінець їх праці - в ньому і труд, і щоденний неспокій, і фермерські надії… Вже коли старенький, немалими зусиллями відремонтований «Дон» зайняв нову загінку і були з’ясовані поточні виробничі питання, я мала можливість задати П. І. Семенюку ще декілька запитань. Насамперед поцікавилася, чи не шкодує він, що став фермером, трудиться біля землі? На його обличчі з’явилася втомлена, але тепла посмішка. - Люблю землю і працювати на ній, ось тільки з кожним роком стає важче фермерам виживати. Це скаже вам кожен із 50-ти моїх колег. Я це стверджую від імені усіх, бо вже кілька років очолюю Асоціацію фермерів району і знаю проблеми кожного. Та, по суті справи, вони у нас спільні - це паритет цін на сільськогосподарську продукцію, кабальні кредити. Складається враження, що держава просто намагається нас знищити. Ще коли в 1998-2000 рр. були і бажання працювати, і хоч якісь умови для розвитку, то тепер… Уявіть собі, що зернозбиральний комбайн коштує 1 мільйон гривень, а років 2-3 тому за ці гроші можна було придбати їх два. От і збиваємо руки біля вітчизняних старих. А ще не дає жити паперова тяганина. Нас не можна рівняти з керівниками господарств - у них є спеціалісти, котрі відповідають за певну ділянку роботи, а фермер має бути і бухгалтером, і агрономом, і слюсарем, і зварником, і механіком, бо не має фінансової змоги утримувати великий штат працівників. З найменшої проблеми звертаються усі тільки до нього. - Звісно, плани аграріїв часто коригують різні обставини. Чи виправдав Ваші надії нинішній рік, хоча він ще не завершився? - Часто ми розраховуємо на одне, а одержуємо інше. Тим, хто працює на землі, потрібно завжди бути готовим до несподіванок, часом і прикрих, які відчутно «б’ють по кишені». Наприклад, через минулорічну засуху, яка стояла восени, погано зійшла озимина. Із 60 га озимої пшениці залишилося 30 - решту довелося весною переорати і пересіяти яриною, пропало з тих же причин і 30 га ріпаку. Ось тобі й прибутки… Не виправдовують надій і зернові: ячмінь, наприклад, видає тільки по 22 центнери з гектара, а сподівалися на більший урожай. - Скільки землі має СФГ «Січ» і яку техніку? Її вистачає в гарячу хліборобську пору? - У моєму розпорядженні 287 га землі, з них 100 га - фермерська, а решту орендую. Мені довірили свої паї 60 власників, за що їм щороку даю по тонні зерна, допомагаю за помірну плату в оранці присадибних ділянок. У фермерському господарстві є два стареньких комбайни, 4 вантажівки, 2 гусеничних трактори, 4 колісні, необхідна зерноочисна техніка і власні складські приміщення. Намагаюся весь обсяг робіт виконувати своїми силами, а якщо виникає в тому необхідність, прошу допомоги в колег, не відмовляють. У нас, фермерів, склалися партнерські, дружні стосунки. І це добре. - А скільки чоловік працює у СФГ «Січ»? - Постійних - 10, при потребі наймаю. Наприклад, весною і в жнива, коли потрібно дати раду зерну. Сонце, втомивши землю і людей спекою, поволі схилялося до обрію і я, побажавши П. І. Семенюку щасливих і багатих жнив та подякувавши за розмову і час, який він витратив на спілкування зі мною, поспішала розпрощатися з ним, бо розуміла, що фермер має ще багато клопотів.