Крилівка давно відома своїми спортивними традиціями. Вже багато років поспіль тут проходять змагання з шахів і шашок, настільного тенісу, футбольні та волейбольні турніри. Добрі спортивні традиції започаткували вчитель фізкультури місцевої школи Коновалов В. Є., колишній сільський голова Цимбалюк В. В. та активіст спорту, колишній капітан футбольної команди Ю. О. Юрченко. А В. А. Семеняка, колишній голова колгоспу, у свій час ініціював спорудження та облаштування спортивного майданчика, постійно опікувався ним. Прикро, але всі вони уже пішли за межу. 10 липня в Крилівці на сільському стадіоні проходив футбольний турнір між командами Крилівки, Нехворощі, Городківки та Червоного, присвячений пам’яті цих славних людей. Гравцям і вболівальникам він запам’ятався ще й тим, що свідками змагань були депутат Верховної Ради України, голова обласної організації Народної партії М. М. Рудченко, голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур та голова районної ради В. Б. Шпаківський, які тепло вітали любительські футбольні команди, бажали їм чесних перемог у поєдинках. Микола Миколайович кожному футболісту команди с. Крилівка вручив форму та спортивне взуття, а командам-учасницям змагань - футбольні м’ячі. Про подарунки для сільських спортсменів потурбувалися також перший заступник голови обласної організації Народної Партії, наш земляк А. В. Остап’юк, голова Андрушівської районної організації цієї партії П. С. Рой. В той день в селі відбулася ще одна, правда, сумна подія - відкриття пам’ятника на могилі колишнього сільського голови і керівника місцевого осередку Народної Партії В. В. Цимбалюка. Вшанувати пам’ять свого колеги приїхали в Крилівку очільники сільських громад району. Сільський голова Ю. Л. Федорчук сказала, що Цимбалюк Володимир Васильович 18 років був сільським головою. Пам’ятник йому споруджено за кошти Народної Партії та доброчинністю народного депутата М. М. Рудченка, який, виступаючи на мітингу, відмітив, що у В. В. Цимбалюка - працелюба і талановитого організатора, були великі плани, але, на жаль, він не мав серйозної підтримки. Микола Миколайович наголосив, що це не перший пам’ятник в районі, збудований з ініціативи і при фінансовій підтримці Народної Партії. Пам’ятник В. В. Цимбалюку освятив місцевий священик протоієрей Андрій (фото 2). Ось так і живе село своїми радостями й болями, здобутками і надіями.

Марія ОЛЕКСЮК.
Фото автора.

Орендуючи 1000 гектарів паїв своїх сельчан, підприємство має виробляти продукції стільки, щоб окупити затрати, видати зарплати, проплатити внески до всіх фондів (в цьому, на жаль, якраз і мають заборгованість), розрахуватися з орендодавцями, ще й мати хоча б якийсь прибуток, бо біг на місці для товаровиробника - це крок до банкрутства. В таких ось далеко не простих умовах «Колос» працює, а його директор Володимир Аркадійович каже, що тільки від тваринництва можна щодня мати живу копійку. - Ми власними силами наростили поголів’я і довели його до 250 голів, з них 110 - корів. Сьогодні надій від кожної становить в середньому 14 кілограмів - на 5 більше відповідного періоду минулого року. Товарність продукції складає 89 відсотків. Посприяли цьому масовий весняний розтел корів, належна кормова база Щоб не втратити досягнутих рубежів у осінньо-зимовий період, - продовжує В. А. Марищенко, - кормовиробництво поставили в даний час на передній план. Вже маємо 250 тонн тюкованого сіна. Другий укіс люцерни переробимо на сінаж - не буде ризику, що в дощовий липень трава не висохне. Із соковитих кормів в осінньо-зимовому раціоні буде лише силос - посіяли для цього майже 100 гектарів кукурудзи. Буряків у господарстві немає. Концкорми виготовляють на власному млині. На порозі - хлібні жнива. В ужинку будуть ярі зернові і озимі. Останні вродили не так рясно, як на них сподівалися, однак вцілому види на врожай непогані. Жнивуватиме господарство своїми силами, техніка хоч і стара, але механізатори дбайливо лагодять її і бережливо експлуатують. У господарській казні поки немає грошей на нову і не скоро будуть. Новокотельнянці не хочуть брати кредитів, кажуть: щоб позичати, треба мати чим віддавати не тільки взяте, а й великі суми банківських процентів. Директор по натурі оптиміст. І все ж у розмові чулася тривога, що село старіє, що основна робоча сила - пенсіонери, які вже випрацювалися. Потрібна ділова державна програма підтримки села, омолодження сільськогосподарського виробництва. Це так же важливо, як і фінансова підтримка вітчизняного товаровиробника, який може нагодувати країну і молоком, і м’ясом, і хлібом. Тільки, щоб йому не спізнившись підставили надійне плече.Треба, щоб так сталося, доки живуть і трудяться на нашій землі самовіддані селяни-працелюби. Таких у ПОСП "Колос” сьогодні - всього 30 чоловік - істинних хліборобів, які не мислять себе без поля і ферми, без досвітніх ранків і заколисаної солов’їною піснею сільської тиші.
Лідія НАКОНЕЧНА.