Скупі на сонце і гарну погоду осінні дні підганяють, хто й досі не впорався із збиранням кукурудзи чи соняшника. Потрібно поспішати, аби дати толк всьому вирощеному такими нелегкими зусиллями. Саме це є метою діяльності трудового колективу - ПСП «Заготзерно», для якого жнива розпочинаються зі збирання урожаю ріпаку в липні і закінчуються аж наприкінці грудня, коли сельчани впорають кукурудзу. Саме сюди на очищення, просушування і збереження надходять ріпак, пшениця, ячмінь, соняшник, соя, кукурудза з сільгосппідприємств різних форм власності Коростишівського, Малинського, Житомирського та Андрушівського районів. Що стосується наших сільгоспвиробників, то найтісніше, як стверджує виконавчий директор ПСП «Заготзерно» О. П. Хоменко, з ними співпрацюють ПП «Імпак», ТОВ «Укр Агро РТ» та СФГ «Демитра». Уже те, що з хлібоприймальним підприємством налагодили ділові контакти віддалені від Андрушівки райони, свідчить про те, що його керівництво уміє будувати партнерські взаємовідносини, працює над врегулюванням цін за збереження зерна, які хоч і виросли порівняно з минулим роком, але не вищі, ніж на інших підприємствах такого типу. Належно оцінюють клієнти і якість наданих послуг. Так, в минулому році ПСП «Заготзерно» прийняло на збереження 40,6 тис. тонн зерна, в нинішньому його надійшло значно більше, заготівля ще триває. Зберігається тут з метою продовольчої безпеки і державне збіжжя Аграрного фонду, з тим, аби в потрібний момент держава могла впливати на ринок зерна. «Завтрашній день підприємства ми не мислимо без модернізації виробничого процесу, - наголошує його директор В. В. Зануда. - Хоч і не такими темпами, як хочеться, все ж йдемо до європейських технологій. Постійно нарощуємо потужності. Працює у нас дві сушарки, одна з яких нова - американського виробництва, через яку проходить 600 тонн зерна на добу. Облаштували також сучасний пункт розвантаження великогабаритних автомобілів, який обійшовся в 1 млн. грн. Затрати немалі, зате зменшили навантаження на людей, економимо час, який в жнива - на вагу золота. Ми робимо з трудівниками полів спільну справу, тому в напружений період збиральної кампанії пропонуємо сільгоспвиробникам свої послуги - здаємо в оренду зернозбиральну техніку, автотранспорт”. У виробничому процесі всі чинники відіграють роль. Але успіх кожної справи вирішують люди. Керівник ПСП "Заготзерно” В. В. Зануда справедливо зауважив, що надійною його опорою у вирішенні всіх виробничих питань є виконавчий директор О. П. Хоменко, який уже четвертий рік обіймає цю посаду, а на хлібоприймальному працює понад два десятиліття. Уміло налагоджує роботу бухгалтерії і головний бухгалтер Л. Г. Рибіцька, сумлінно трудяться і механізатор А. Г. Кирій, оператор сушарки І. П. Лонський, інженер-механік В. М. Сословський. Приємно й те, що на ПСП «Заготзерно» щороку збільшується кількість працюючих, бо зросли масштаби виробництва. Нині тут трудиться 40 постійних працівників, в період жнив беруть ще й тимчасових. Середня заробітна плата становить 2,5 тис. грн. Радувало мене й те, що в день мого візиту на підприємство кипіла робота, скрізь відчувалася рука справжнього господаря. В зерносховищах височіли гори зерна, дихала парою новісінька імпортна сушарка, один за одним під’їжджали до вагової величезні навантажені зерном кукурудзи автомобілі, чоловіки та жінки поспішали швидше впоратися з великою купою соняшникового насіння, аби не намочив дощ. Їх обличчя були веселими, а настрій - оптимістичнм, бо вони зайняті відповідальною справою - їм доручили долю хліба. Від керівництва до простого робітника тут всі трудяться так, аби високо тримати марку підприємства. Хай їм щастить у цьому.

 

- Успіху як такого, звісно, що на початку не було. Хоч молоді за віком наші інвестори були не проти мати його одразу. Підсумки господарювання у перший рік ентузіазму не додали, але й бажання не відбили - ми вирішили спільно й дружно йти вперед. Поки що без прибутку. Так було й на другий рік. Реконструкція приміщень, закупівля поголів’я, техніки, пошук порядних партнерів-переробників. Знову витрати - до дивідендів було ще далеко. Але вже в цьому році ми будемо мати прибуток. В яких би умовах не працювали, кошти на реконструкцію і розвиток інфраструктури знаходимо завжди. Тільки за 10 місяців цього року на придбання техніки витратили майже 800 тисяч гривень.

 - Перший рік ми одержували по 4000 кілограмів молока від корови (порода в нас червоно-ряба). На другий - 6000 кілограмів, на кінець нинішнього буде 7500. Дійної череди в нас 700 голів. Спочатку нетелів закупляли, а зараз відтворюємо стадо своїм молодняком від найпродуктивніших корів. Взагалі в нас 3000 голів ВРХ, молодняк на відгодівлі доводимо до високовагових категорій. Господарюємо за новими технологіями. В нас безприв’язне утримання корів, доїння «ялинкове» (переважно) і молокопровідне, однотипна годівля всього поголів’я (стадо не випасається). Ще маємо свинопоголів’я. Від худоби залишається багато переїдів, якими охоче смакують вівці, яких теж тримаємо.

- Більш як півтори тисяч голів ми в даний час утримувати не можемо. Самі розумієте - в нас орендовані землі. Скільки можемо виростити на них кормових культур, на те й розраховуємо. Шукаємо внутрішні резерви, співпрацюємо з науковцями-аграріями Житомира й Білої Церкви. До речі, студенти Житомирського агроекологічного університету охоче проходять у нас виробничу практику. З кожним роком ми все більше робимо ставку на виробництво високоякісної продукції, відслідковуємо моніторинги цін на неї. Потім зважуємо - кому вигідніше продати молоко. В нас є переробник, який вже наприкінці року платитиме нам до 5 грн. за кілограм продукції. У нього свої вимоги, до яких ми ставимося з розумінням. Насамперед треба якнайшвидше пройти атестацію на статус господарства, що виробляє сировину для дитячого харчування. Вже проведено відбір грунтів і відправлено проби на аналіз, який підтвердить придатність (чи ні) наших орендованих земель для вирощування екологічно чистих кормових культур.

- Я б не сказав. Здається, людей ми увагою не обділяємо. Торік платили на кожен пай по 1260 гривень, в цьому році з врахуванням державної поправки до коефіцієнту - 2213. Стандартів не дотримуємось - хто що забажає: кому гроші, кому зерно. Навіть молодняк птиці привозимо навесні - люди задоволені. В цьому році побільшало бажаючих здати нам в оренду свої пайові наділи, вірніше, правонаступники переукладають з нами договори. Добровільне взяття в оренду земель, навіть ферм від фізичних і юридичних осіб ми тільки вітаємо і діємо лише в рамках закону. Приділяючи належну увагу і рослинництву, і тваринництву, хочемо побудувати відгодівельний корпус на 5000 голів ВРХ.

- Уже не шукаємо. Половина працівників доїжджає, навіть з інших областей, половина місцеві. Житлом забезпечуємо. Приїжджі працюють вахтовим методом. Самі розумієте, що якби ми платили скільки-небудь, люди не добиралися б до нас за сотні кілометрів. Ядро колективу - спеціалісти. Середній вік - 30 років. Вісімдесят відсотків з них працювали чи стажувалися за кордоном. Ми команда однодумців-ентузіастів, готові підтримати і розвинути розумну ідею, налагодити і контролювати виробничий процес. Основна риса кожного - відповідальність. Це я можу з повним правом сказати про головного технолога, кандидата сільськогосподарських наук Станіслава Тимчака, головного ветлікаря Андрія Возника, головного агронома Євгена Мацика, головного інженера Володимира Коваля. Всього в нас у весняно-літній період працює десь 140 чоловік, а в осінньо-зимовий - 50. Особливого навантаження робітники не відчувають - основні виробничі процеси механізовано й автоматизовано. Старанні в роботі доярки Анжела Шелепйонок, Тетяна Рудницька, телятниці Тетяна Стенічева і Людмила Яцик, доглядачка Тетяна Шестопалова.

- Не відмовляємо, коли звертаються чи то сільська рада, чи школа. Ми чуємо громаду. По можливості й надалі будемо допомагати їй.

- Думаю, через три роки будемо мати те, що хочемо.

- Хай Вам щастить, адже успіх - це бажання, помножені на можливості.

 

Інтерв’ю вела

Уже в поточному році збудували і ввели в експлуатацію жомопресосушильне відділення, турбозал, де встановлено дві парові турбіни, модернізували бурякорізки, збільшили продуктивність парового котла, замінили також центрифуги першого продукту та автоматичні системи управління станції фільтрації і дефекосатурації. Усе це дало можливість наростити потужність підприємства з 2200 тонн переробки буряків на добу в 2006 р. до 3200 тонн, продовжити тривалість виробничого сезону, додатково створити 38 нових робочих місць. На ПАТ «Червонський цукровик» нині трудиться 452 чоловіки, в минулому році їх було 414. Від єдиного постачальника - ПСП «Агрофірма «Світанок», на переробне підприємство надійшло 159 тис. тонн цукрових коренів в заліковій вазі з цукристістю 16,8%. Перероблено 151 тис. тонн, вироблено цукру 20,7 тис. тонн, вихід цукру складає 13,90% від початку, за останню декаду - 15,01%. Велику увагу приділяємо економії енергоресурсів: на 1 тонну перероблених буряків за добу витрачаємо 28 м. куб. промислового газу та 25 кВт електроенергії проти відповідно 34,26 в минулому році. Таких результатів досягнуто дякуючи зусиллям інженерно-технічного та робітничого потенціалу, зростанню професійного рівня кадрів, значним капіталовкладенням господарів підприємства. У вдосконаленні виробничого процесу, в здійсненні реконструкції підприємства є велика заслуга інженерної служби. Це люди творчі, мислячі, з високим почуттям обов’язку і відповідальності. Колектив підприємства пишається працівниками, які своєю сумлінною працею, значним особистим внеском у розвиток харчової промисловості заслужили вдячності і високих нагород. За період з 2007 р. Почесною грамотою Кабміну нагороджені Р. С. Коротка - головний технолог, Короткий О. В. - начальник ТЕЦ (нині майстер ТЕЦ). Подяка Прем’єр-міністра України оголошена Б. Я. Приверенді - машиністу парових турбін, В. Б. Шишкіну - старшому майстру механічної майстерні, В. М. Раку - слюсарю-ремонтнику. Трудової відзнаки «Знак пошани» удостоєні Л. В. Скобель - головний інженер, Л. Ф. Ковалюк - майстер зміни, П. Ю. Тарновський, В. В. Гринь - начальники змін, В. В. Скобель - начальник транспортно-заготівельного цеху, О. Д. Богайчук - слюсар, О. П. Ковалишин - головний механік, М. В. Мельник - електромонтер. Багато інших працівників нагороджені грамотами Міністерства аграрної політики і продовольства України, Національної асоціації цукровиків України. Попереду у працівників ПАТ «Червонський цукровик» ще багато напружених буднів, бо до закінчення сезону виробництва намітили заготовити 210 тис. тонн сировини, вирощеної на площі в 4990 га орендованих земель Ружинського, Бердичівського та Андрушівського районів. Варто відмітити, що завдяки впровадженню передових технологій і новітньої техніки середня врожайність цукрових буряків склала 420 центнерів з гектара у заліковій вазі. Отож заводчани поспішають вчасно й без втрат переробити цукросировину.

 

голова профкому ПАТ «Червонський цукровик»

Нещодавно побачила світ перша поетична збірка Юрія Шлапака «Святе джерело». Лікар за фахом роздумує над сутністю людського буття, його турбують непрості взаємовідносини між людьми, але червоною стрічкою через кожну поезію проходить бачення автором шляху, який веде до Бога. Юрій Володимирович переконаний, що подолати всі життєві проблеми допоможе віра: Коли біда в наш дім приходить, Не падай духом, - помолись, Стань на коліна перед Богом І бути вірним поклянись. Його лірична душа тонко відчуває зміни в природі, в людських взаєминах, споглядаючи все це з вершин духовності: Коли йде дощ - приходить сум, Й вітри зриваються в пориві, А я в полоні різних дум Всім тілом віддаюся зливі. …Бо то не дощ, а божі сльози, - За грішних нас той ревний плач! Юрій Шлапак переймається тим, щоб люди були матеріально й духовно багатими, його тривожать гіркі уроки історії, коли і дорослі, і діти мріяли про шматок хліба, завдяки якому можна було вижити: Не хлібом єдиним багата людина, Проте і без хліба - біда. …Просіть - і вам дасться, - примножаться зерна Любові, надії, земного добра. Частину своїх поезій автор написав російською мовою. В них вражає глибина думки, філософське бачення навколишнього світу: Все, что имеешь, - даровано Богом, Он есть источник всех твоих благ. Если же нужно - отдай без тривоги Тем, кто голодный, несчастен и наг. Поетичні рядки Юрія Шлапака змушують читача замислитися над сутністю людського буття, над тим, що кожен з нас залишить після себе: Все, что в мире, - не вечно, оно быстро проходит. Пролетают, как птицы, все земные года. …Ты не спи, не дремай, не живи вхолостую, Не растрачивай попусту жизни земной, Обрети для себя лишь надежду святую, - Вечно жить со Христом в Отчизне родной! Варто зазначити, що кожна з поезій виколисана багатою уявою автора. Однак йому слід приділити більше уваги редагуванню творів. В окремих віршах автор часто вживає займенники, а тому зміст поезії набуває неозначеної форми: Лише той, хто Бога знає Особисто, а не з слів, Лише той завжди чекає, Хто колись його зустрів. Насамкінець хочу висловити Юрію Володимировичу вдячність за те, що, надрукувавши збірку, відкрито показав своє філософське бачення ролі людини в суспільстві, її шлях до Бога. Таку духовну лірику може створити людина високоморальна, доброзичлива. Тож побажаймо автору подальших успіхів і Божого благословення на творчій ниві.

 

Марія ОЛЕКСЮК 
 

Вже три роки при Гарапівському клубі діє об’єднання любителів української пісні. Його члени знаходять і записують давні українські пісні, вивчають пісенні традиції Гарапівки. Саме народна пісня здружує і об’єднує людей різного віку, різних професій. Хтось із них записав від старожилів таку пісню, яку ще ніхто не чув і хоче заспівати її для інших, хтось приходить послухати. А то й просто збираються, щоб згадати молодість, пісні, які вони колись співали, а також старовинні народні звичаї та обряди, які побутували в їх селі. А нещодавно члени цього любительського об’єднання зібралися на чергове засідання «Заспівай мені, мамо», приурочене найніжнішій, найдорожчій пісні - маминій колисковій. Їх виспівували для усіх присутніх учасники любительського об’єднання «Пилипиха». Колискові тривожили душу, зачіпали найтонші струни серця. Інакше й бути не може, бо під їх незабутній мотив виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти, вчені і просто мудрі люди. Мамина колискова навіки западає в душу, переповнює наші серця любов’ю і добром, проростає паростками ніжності і краси. Тому і збираємося ми разом, співаємо пісень, які передамо їх у спадок своїм дітям, внукам і правнукам.

 

Ольга Трохимчук,
завідуюча клубом с. Гарапівка