Наближалися 36-і роковини Великої Перемоги. Колгосп «Дружба» на той час був великим господарством, до якого входили села Городківка (центр), Мала П’ятигірка, Камені, Жерделі, Бровки Другі. В жодному з цих сіл не було пам’ятника солдату-визволителю. Тож вирішили в день святкування 36-ї річниці Великої Перемоги в честь тих, хто не повернувся з фронтів Великої Вітчизняноївійни, відкрити в Городківці пам’ятник, а в інших селах, де розміщувалися відділки, - пам’ятні знаки. Чимало роботи випало тоді на долю голови Городківської сільської ради Д. І. Шумила: в художній майстерні обласного центру замовили пам’ятник, в Латвії - 200 кущів троянд, які відразу й висадили. Правління колгоспу «Дружба», яке очолював М. М. Мокрицький, виділило кошти. Активну допомогу у всьому надавали учнівський та педагогічний колективи місцевої школи на чолі з її директором Т. М. Маковецькою. Незабутнім був той день Перемоги. На сільський майдан зійшлося майже все село. Плакали солдатські вдови, матері, рідні тих, хто не повернувся з кривавих фронтових доріг. Їм здавалося, що то їх кохані, сини, батьки стали перед ними - з каменю… Виблискували бойові нагороди на грудях фронтовиків, їм всі дякували за завойований мир, були названі імена 176 жителів села, які полягли за Батьківщину, прозвучав салют в їх честь. В цей же день були відкриті пам’ятні меморіальні плити з висіченими на них іменами сельчан, котрі не повернулися з фронтів: Мала П’ятигірка - загинуло 63 чоловіки, Камені - 68, Жерделі - 25, Бровки Другі - 25. Духовий оркестр під керівництвом В. В. Кебала виконував пісні періоду Великої Вітчизняної війни. Немало років промайнуло з тих пір, багато подій пішло в небуття, а ця залишилася в пам’яті людській. Під кінець мітингу пішов теплий травневий дощик, а потім люди розстелили рушники, виклали взяті з дому харчі і за народною традицією поминали усіх, хто не повернувся з Великої битви. Той пам’ятник стоїть і досі як символ непереможності нашого народу.

 

с. Малі Мошківці