9 травня в село Степок на урочистий мітинг з нагоди відкриття нового обеліска на братській могилі прибули почесні гості - депутат Верховної Ради України, голова обласної організації Народної партії М. М. Рудченко, голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради В. Б. Шпаківський, голова правління ВАТ "ЕК "Житомиробленерго” А. В. Левицький та інші. Почесні гості, сільський голова Н. П. Войцехівська та директор місцевого господарства П. В. Юянець відкрили пам’ятник. Коли навесні стихія зруйнувала обеліск, громада села звернулася за допомогою до М. М. Рудченка. За його сприяння, а також за підтримки приватного підприємця Є. Я. Гринишина, директора СТОВ "Хлібороб” П. В. Юянця, голови районного осередку Народної партії П. С. Роя, генерального директора ТОВ "Новобуд” ЮП В. П. Мельника, начальника райвідділу культури і туризму Г. І. Білецької, директора Степківської ЗОШ І-ІІІ ст. Л. А. Степаненко, директора будинку культури В. М. Каліна було відтворено пам’ятник загиблим воїнам. Сільський голова Н. П. Войцехівська щиро дякувала всім, хто долучився до доброї справи, за плідну співпрацю. Із 65-річчям Великої Перемоги степківчан вітали почесні гості, ветеран-інвалід Великої Вітчизняної війни із Корчмищ П. Г. Кузьмінський, учні місцевої школи, а вчителька-пенсіонерка П. О. Мисник прочитала власний вірш про визволителів села. Народний депутат М. М. Рудченко щиро дякував ветеранам за мужність і героїзм, запевнив, що й надалі надаватиме посильну допомогу сельчанам в реконструкції під’їзної дороги до села. Голова райдержадміністрації Б. В. Мазур висловив вдячність колишнім фронтовикам за відвагу, проявлену в роки Великої Вітчизняної війни, а також за трудовий подвиг при відбудові зруйнованого фашистами господарства, бажав здоров’я і довголіття. Колишніх фронтовиків та всіх присутніх на мітингу вітали піснями працівники районного будинку культури Вадим Гонзецький та Лілія Самплавська. Корзини квітів, вінки, букети яскраво-червоних тюльпанів, як данина пам’яті, лягли до підніжжя обеліска. Хвилюючим і незабутнім був момент, коли сільські жінки за християнським звичаєм настелили братську могилу воїнів-визволителів, поклали туди калач, печиво та цукерки. На мітингу грав духовий оркестр, сільський голова зачитала імена загиблих степківчан, а присутні хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять. Біля нового обеліска та могили загиблих визволителів на згадку сфотографувалися депутат Верховної Ради України М. М. Рудченко (четвертий зліва), керівники району, села та ветерани.

Святкова колона, яку, як і годиться, очолюють ветерани, зупиняється біля обеліска Слави, де горить Вічний вогонь і несуть почесну варту сьогоднішні захисники Вітчизни, охороняють пам’ять про полеглих андрушівчан закучерявлені білокорі берези. Далі колона направляється на Алею Слави. Квіти лягають до місця вічного спочину полеглих за визволення Андрушівки бійців Червоної Армії. Відкриваються урочистості мелодією Гімну України, звучать вітання ведучих, які, карбуючи кожне слово, перегортають сторінки історії, котра нагадує, що 12 тисяч жителів нашого району воювали в діючій армії, боролися з ворогом у партизанських загонах і антифашистському підпіллі. Кожен крок до Перемоги, кожен день, кожна хвилина війни були скроплені людською кров’ю, оплачені життям 27 мільйонів синів і дочок нашої великої багатонаціональної країни. Пам’ять про них, а також про закатованих, знищених ворогом мирних жителів під звуки церковних дзвонів андрушівчани вшанували хвилиною мовчання. Глибоку вдячність визволителям і трудівникам тилу висловили у своїх виступах голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур, командир військової частини А-1912 І. Є. Жеребецький, ветеран Великої Вітчизняної війни М. С. Яцюк, учень Андрушівської гімназії Олег Байбула. Вірність бойовим традиціям, готовність за першим покликом захистити рідну Батьківщину від ворога продемонстрували правнуки фронтовиків - і ті, що пройшли карбованим кроком перед монументом Слави, і ті, що поклали ялинову гірлянду, букети живих квітів до його підніжжя, і ті обдаровані юнаки і дівчата, котрі в театралізованих сценах відтворили героїку і драматизм воєнної епохи. Відлунням війни і немеркнучої пам’яті про визволителів над старовинним парком пролунав військовий салют. Ветерани, вдячні андрушівчани поклали квіти і до монумента Слави, і до погрудь Героїв Радянського Союзу та кавалерів ордена Слави, і до плит, на яких викарбувані імена загиблих у війну наших земляків. День Перемоги - це єдине свято, в якому радість і сльози, вдячність і пам’ять сплелися у нев’янучий вінок - один для всіх визволителів-фронтовиків і тих, хто вже в мирний час пішов за межу вічності, вінок, який ніколи не зів’яне. Цим свято не закінчилося. Воно продовжувалося біля імпровізованої сцени, де пісні, музику і танці дарували присутнім учасники художньої самодіяльності. А за накритим столом ветеранів частували солдатською кашею, бажали відсвяткувати ще не одну переможну весну.