Глава роду Артем Якович Те­рещенко - син чернігівського ко­зака з міста Глухова, що почав торгувати з базарного візка, а досяг дворянського титулу. На­уку комерції засвоїли на "відмін­но" сини. Всі вони були цілесп­рямованими працелюбами. Детальніше про старшого Ніколу. Він волами возив продавати хліб у Крим, а звідти вантажився сіллю і рибою. Нагромадивши капітал, сини скупили багато цукрових заводів і в 1870 році заснували "Товарист­во бурякоцукрових і рафінадних заводів братів Терещенків" з по­чатковим капіталом в 3 мільйони карбованців. В цьому ж році на Всеросійській виставці Товарист­во удостоїлось срібної медалі за високу якість цукру-піску і рафіна­ду, а Терещенко-батько таку ж нагороду окремо одержав за ви­соку якість борошна з озимої пше­ниці. Невдовзі річний оборот Товариства досяг 12 мільйонів. На прикладі рафінадного заводу на хуторі Михайлівському, який пе­реробляв щодоби 10 тисяч пудів цукру-піску, автор, аргументуючи архівними матеріалами, пише, що робітники працювали у три 8-годинні зміни. На заводі було зайня­то 660 робітників. Місячна зарпла­та - від 6 карбованців у підсобних некваліфікованих робітників і жінок до 15 карбованців у бригадирів і старост. Крім того, виплачувалось 5 карбованців на харчування. Се­зонні робітники, які прийшли на роботу здалеку, щодоби одержу­вали із спільної кухні кілограм хлі­ба, 400 грамів м'яса, 50 грамів сала, інші продукти. Там, як і при всіх заводах, працювала лікарня, народне училище, чайна, де ста­вилися спектаклі.Благодійництво і меценатство були невіддільні від діяльності про­мисловців. Де б не працювали їх підприємства, навколо власники зводили лікарні, родильні будин­ки, школи, училища, приюти, ніч­ліжні будинки для тих, хто не мав даху над головою. Центрального державного архіву України в Києві, Київського музею російського мистецтва, музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенко, сімейних архівів Тереще­нків.
Нікола Артемович більш як чверть віку трудився на благо Ки­єва, який після ґлухова став його другим рідним містом. За свій вік він на суспільну користь пожерт­вував близько 5 мільйонів карбо­ванців і майже половину для Киє­ва - його забудови та утримання соціально-культурної сфери. В на­шому районі тільки на благодійни­цькі цілі він витратив 47 тисяч ка­рбованців. Всі дані достовірні. Монографія написана з використанням фондів Центрального державного архіву України в Києві, Київського музею російського мистецтва, музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенко, сімейних архівів Терещенків.

Лідія НАКОНЕЧНА,
член національної спілки журналістів України.