У 1939-1940 роках брав участь у визволенні Західної України та у фінській кампанії. За мужність і героїзм при штурмі лінії Маннергейма, уміле виконання бойових завдань командиру взводу 93-го окремого саперного батальйону лейтенанту П. С. Федорчуку Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Він був одним з перших десяти уродженців Житомирщини, відзначених Зіркою Героя за участь у фінській війні. В травні 1940 року Павло Степанович був призначений командиром роти, а у жовтні відряджений у Ленінград на курси удосконалення командного складу інженерних військ Червоної Армії. На початку червня 1941 р. відмінників навчання достроково випустили без екзаменів і Павло Степанович 19 червня прибув у свій батальйон, що дислокувався на кордоні в м. Устілуг на посаду командира роти. І вже о 4 годині ранку 22 червня Павло Степанович брав участь у Великій Вітчизняній війні. У складі 5-ої армії воював під Ковелем, Сарнами, Славутою, Ємільчино, Коростенем, Овручем, обороняв Чернігів. Воював на Південно-Західному, Донському, Центральному, Першому Білоруському фронтах. Брав участь в боях під Харковом, Воронежем, Сталінградом. З 1946 р. гвардії підполковник запасу Федорчук П. С. працював на керівних посадах в Житомирі, Ізмаїлі, а з серпня 1959 р. - начальником Московського міського управління хлібопродуктів. У 1960 році закінчив Всесоюзний заочний інститут харчової промисловості. Разом із дружиною виховали троє дітей. Павло Степанович нагороджений орденом Леніна, двома орденами Бойового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни, двома орденами Червоної Зірки, медалями "За бойові заслуги”, "За оборону Сталінграда”, "За визволення Варшави”, "За взяття Берліна” та іншими.
Останні роки жив у Москві, де помер 24 лютого 1979 року.