Струмок, біля якого розмістилося теперішнє населення починається на лебединських полях з болота, яке називалося «Святим озером». Біля цього озера одне з урочищ, на схід від села, називається «Церковним», або по народному «хрести». На це поле перемістилися люди, які залишилися живими після знищення татарами першого поселення, яке називали «хуторище». В урочищі «церковище» знаходяться кам’яні хрести, закопані в землю, щоб не заважали обробітку землі. Однтм з яких, із слов’янським написом 1666 року, залишився на поверхні землі до 1941 року. За легендою, давнє село і церква теж були спалені татарами, а люди розігнані, побиті або забрані в полон. Це село називалося «Хрести». Вверх від нього, до Бровок, є поле, що називається «могили». За легендою на цьому полі був великий бій і є старі могили. Третє село, була ферма Городецького пана. На цій фермі було поселено 5 сімей кріпаків. Жили вони в п’яти хатах, біля великого ставка. За легендою ці сім’ї пан виграв в карти у свого знайомого із Лебедина, що на Сумщині. Ще одна легенда оповідає, що в ставках, біля панського будинку, були красиві чорні лебеді, яких розводили і доглядали кріпаки. Село розташоване на берегах річки Нетечі. В 1741 р. в Лебединцях було 40 дворів, а в 1863 році було 974 жителів. Землі мав панський маєток 2662 десятини. У XVIII столітті село належало до обширних володінь пана Любомирського, а на початку XIX столітті пану Олещинському. Церква Свято-Богословська, дерев’яна. Вона згадується у візиті за 1741 р. та 1746 р. Побудована в 1736 році. Стояла вона неподалік церкви, яка була побудована в 1787 році, і стояла до середини XIX століття. Теж була дерев’яна. Згоріла 31 липня 1856 року. На цьому місці була закладена кам’яна церква. Вона була відкрита 7 жовтня 1861 року. Село Лебединці розташоване за 14 км, на південний схід, від районного центру та за 9 км від залізничної станції «Бровки». В 1972 році в селі було нараховано 441 двір, де проживало 1350 чоловік. Перші писемні згадки про село відносяться до 1683 року. Під час Великої Вітчизняної війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім.Чапаєва. В одній з операцій загинули комсомольці: Ю.А. Шлапак, В.І. Гагич, І.С. Гагич та А.Т. Перець. У лебединецькому лісі збереглася партизанська землянка того часу. Після війни, біля неї встановлено пам’ятний знак. Уродженцями села є заслужений художник РРФСР В.С. Рогаль, заслужена артистка УРСР О.П. Павловські, кандидат сільськогосподарських наук Є.П. Шут, А.А. Зелінський, А.В. Кошмак.

Юрій АНДРІЙЧУК,
краєзнавець.