Князь Ярема зібрав більш як шеститисячний каральний загін. Кривавий марш карателів був усіяний шибеницями, дибами. Карали на горло винного й невинного. Цей шлях проліг через Овруч, Житомир, Котельню, Бердичів, Костянтинів і Збараж. Дії карателів викликали протидію. Селянсько-козацька армія Максима Кривоноса зупинила Вишневецького і почала тіснити назад. За підтримкою місцевих жителів один за другим були визволені міста і містечка південної Волині. Влітку 1648 року біднота Паволочі і Котельні разом з населенням Лисівців зруйнували маєток і садибу шляхтича А.Бонковського в селі Конлівка і вигнали шляхтичів ще до приходу загонів М.Кривоноса. Очолив повстання місцевий війт Іван Аврамович Кучевич – Миньківський. Згодом селянсько-козацький загін став основою Паволоцького полку, який сформувався у липні 1648 року, коли в Паволочі деякий час перебував Б.Хмельницький. Крім вище згаданих населених пунктів, під хоругвою Паволоцького полку перебувала Ружинська сотня, а також села Верхівня і Вчерайше. В подальшому територія Андрушівщини кілька разів знову попадала під владу то польської шляхти то повсталих. Так за Зборівською угодою (1649р.) наш край став прикордонною зоною. «Козацька лінія» на думку І.Крип’якевича проходила на захід від Івниці, Коростишева, Овруча. В кінцевому результаті територія нашого краю опинилась у складі Паволоцького полку Гетьманської держави Б.Хмельницького.