Селяни змушені були молоти зерно тільки у млині свого пана, сплачувати великий податок за помол (мірчук), купувати горілку тільки у панському шинку. Безправні селяни терпіли ще й від свавілля політично й морально розбещеної шляхти. Одним з проявів такого свавілля панства були «наїзди» тобто збройні напади на феодалів – сусідів, за допомогою яких пани-землевласники вирішували земельні суперечки. Соціального гноблення зазнавали також міщани, козацтво, православна шляхта, духовенство. Соціальне гноблення посилювалося національним та релігійним гнітом. Заборонялась українська мова, православна віра, звичаї, традиції, а натомість йшов процес полонізації і окатоличення. Православних не допускали до участі у місцевому самоврядуванні, обмежували їх право займатися ремеслом і торгівлею. Політика грубого насильства і грабіжництва, жорстокого поневолення і розорення, політика окатоличення і ополячення викликали посилення руху українського народу. На середину ХVІІ століття цей рух переріс у національно – визвольну війну під проводом Б.Хмельницького.