ZEOS

Вы пришли как Гість
Ваш IP адрес: 100.28.2.72
Количество дней с дня регистрации:
Ваш браузер:
Сегодня: 15.06.2024 20:37

Вітаємо Вас, Гість, на нашому сайті!

Сайт мешканців м.Андрушівка. На сайті є опис нашого чудового міста, також ви можете знайти цікаву інформацію про нього. Воно чудове як для туристичних походів, так і для культурних відпочинків.
Карта сайта Контакты Главная
Скрыть рекламный блок

Реклама

Погода в Андрушівці Реклама

Календарь

Фотохмаринка

Архив новостей

Переводчик сайта

Авторизация

Реклама

Реклама

Опрос

Оцініть мій сайт


Популярные тэги

Андрушівка, Червоне,Антопіль, Бровки Перші, Бровки Другі, Великі Мошківці, Волиця, Волосів, Гальчин, Гарапівка, Глинівці, Городище, Городківка, Жерделі, Забара, Зарубинці, Іванків, Івниця, Камені, Корчмище, Котівка, Крилівка, Лебединці, Лісівка, Любимівка, Мала П'ятигірка, Малі Мошківці, Міньківці, Мостове, Нехворощ, Нова Котельня, Новоівницьке, Павелки, Стара Котельня, Старосілля, Степок, Тарасівка, хутір Чубарівка, Ярешки, Яроповичі. сайти Андрушівки, організації Андрушівки, погода Андрушівка, Андрушівка Чайка, походження назв населених пунктів району, безкоштовне фото на документи, оператори мобільного зв'язку в Андрушівці, установка ліцензійного Windows XP, створення сайтів в Андрушівці, установка антивіруса в Андрушівці, фотоальбоми Андрушівки, Установка супутникових антен, прошивка тюнера в Андрушівці ORTON 4100,Humax Va-FOX,Нumax Va- ACE,GLOBO 7010A, STAR-TRACK 550 SUPER PLUS, EUROSAT 8004, SMART MX-04, Golden Interstar 7700-8001, Andrushivka, Andruchivka, Житомирська область Андрушівка, історія Андрушівки, родина Терещенків, палац садиба Терещенка, ремонт комп'ютерів в Андрушівці, безкоштовна реклама Андрушівка, безкоштовні оголошення, нерухомість Андрушівки, продам, куплю в Андрушівці, погода Андрушівка, Андрушівка фото, друк цифрового фото, професійний ремонт мобільних телефонів,телевізорів, DVD, автомагнітол, відеозйомка весіль 2-ма відеокамерами, весільний фотограф в Андрушівці, Андрушівка фото, мегархів фотографій Андрушівки, організації Андрушівки, карти м. Андрушівка, підприємці Андрушівки, місця відпочинку в Андрушівці, сайти Андрушівки, Андрушовки, інтернет Андрушівки, таксі,де придбати комп'ютер в Андрушівці за низькою ціною і гарантією.

Реклама

Реклама

Счетчики

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Маршал Жуков у Андрушівці

АвторАвтор: Crypton | ДатаДата: 15.06.2024
Житомирсько-Бердичівська наступальна операція розпоча­лась 24 грудня 1943 року, після на­вальної артилерійської та авіацій­ної підготовки силами 1-го Укра­їнського фронту (до його складу входили тоді 1-а гвардійська, 13, 18, 27, 38, 40 та 60 загальновійсь­кові армії, 1-ша та 3-я гвардійська танкові армії.). А всього 63 стрі­лецьких дивізії, 6 танкових, 2 меха­нізованих корпуси, 3 кавалерийських дивізії. Підтримку військ фрон­ту з повітря здійснювала Друга по­вітряна армія генерала Красовського. Під час 50-хвилинної артпідго­товки Г. К. Жуков знаходився на командному пункті 18-ї армії, разом із генералом М. Ф. Ватутіним. На Андрушівському напрямку діяли 38-а та 18-та загальновійськові армії та 1-ша і 3-тя гвардійська танкові ар­мії. Саме в цей час стався непри­ємний випадок, про який цікаво діз­натись й тим жителям району, які добре чули залпи артпідготовки. А трапилось таке: за 15 хвилин до призначеного часу командири усіх рангів були уже на спостережних пунктах і вогневих позиціях. Піхо­тинці, танкісти, сапери, зв'язківці— всі зайняли свої місця. Десятки ти­сяч людей чекали сигналу, бо вже звірено годинники. Заслухано до­повіді про готовність військ. Повіль­но спливали хвилини... І в цей час загальної напруги „зіграла" одна „катюша", як тоді говорили солдати. Але до призна­ченого часу було ще 15 хвилин. Всі командири з подивом дивились на годинники: не йнялось віри, що тра­пилось непередбачене. Час ще не наступив. Командири почали вияс­няти причину передчасного залпу. Та в цей час „зіграла" друга уста­новка, потім ціла батарея, а за нею всі гвардійські міномети. Розпочалась ланцюгова реак­ція. Вся артилерія армії (38-ї) відкри­ла вогонь. Сталось щось неймовір­не. Артилерійська підготовка ро­зпочалась без команди і сигналу. Маршал Г. К. Жуков зателефонував командуючому 38-ї армії генералу Москаленко. —Чому відкрили вогонь пере­дчасно? —Поки що не знаю, наказав з'ясувати,—відповів той. В цей час роздались залпи ар­тилерії із смуги сусідів справа. Це у 18-й та 1-й гвардійській арміях по­чалась артпідготовка. Протягом 2-3 хвилин вона без сигналу пошири­лась по всьому фронту. Георгій Кос­тянтинович наказав надіслати для ведення слідства начальника кон­тррозвідки і прокурора фронту. „Винуватцем" неприємного епі­зоду, як потім виявилося, став ко­мандир мінометної установки, який перед артпідготовкою помітив якийсь дефект в електросистемі і спробував його усунути. Але трапи­лось коротке замикання й установ­ка дала залп чотирма мінами. Обслуга сусідів не мала годин­ників, бо вони в той час були рід­кістю і носили їх під час минулої вій­ни лише командири. Вирішивши, що наступив час, вони теж відкрили вогонь. Почалась загальна артпід­готовка. Цей випадок не вплинув на хід операції. Атака піхоти і танків розпочалась на 10 хвилин раніше призначеного часу. Після прориву оборони ворога маршал Г. К. Жуков і генерал М. Ф. Ватутін приїхали в 38-у армію й ви­рішили поглянути на результати артпідготовки. На місцях передньо­го краю ворога залишились сліди залпів „катюш", які з великою точ­ністю накрили цілі. Г. К. Жуков за­лишився задоволений результатом. Від'їжджаючи, він забрав із собою і „гостей", які вели слідство. Пізно вночі Георгій Костянтино­вич доповів Верховному Головноко­мандуючому, що в прорив уведено танкові армії Катукова й Рибалко, саме ті армії, які діяли в напрямку нашого району. ... З 9 січня по 29 лютого в Андрушівці знаходився командний пункт штабу 1-го Українського фронту. Тут, на Красній гірці, у бу­динку № 20 на вулиці, яка зараз носить ім'я Ватутіна, жив маршал Г. К. Жуков. А поруч—генерал. Сам командний пункт знаходився у бу­динку колишньої лікарні. Маршал, як представник Став­ки Верховного Головнокоманду­вання по координації дій 1-го та 2-го Українських фронтів, увесь час знаходився в штабі 1-го Українсь­кого фронту аж до передислокації командного пункту на Захід на по­чатку березня. Жителі Красної гірки були висе­лені у лівобережну Андрушівку, або ж в інші села, але, як розповіда­ють старожили, вони мали пере­пустку для того, щоб прийти додому і взяти якісь продукти чи одяг. Вони й розповідають про перебу­вання тут штабу фронту. Біля с. Гальчин (де тепер колгоспний сад) був аеродром (посадочна площадка для штабних літаків, пе­реважно У-2). Часто вони сідали і на лід р. Гуйва, поряд з Красною гіркою. У книзі "Воспоминания и размышления" Георгій Костян­тинович згадує, що після взят­тя Кіровограда військами 2-го Українського фронту 8 січня він повернувся на 1-й Укра­їнський фронт, "... щоб разом з його командуванням взятись за підготовку Корсунь-Шевченківської операції". Він зок­рема пише: "11 січня я доповів наші міркування Верховному про план відсічення, оточення і розгрому всього Корсунь-Шевченківського угруповання. Верховний затвердив пропози­ції і 12 січня підтвердив своє рішення директивою Ставки". Силами військ 1-го та 2-го Українських фронтів 28 січня 1944 року було замкнуто кіль­це навколо гітлерівських оку­пантів, оточених в районі Корсунь Шевченківський. План операції, розроблений талано­витими полководцями в нашо­му місті, удався на славу. 8 лютого тут же, в Андрушівці, було підготовлено уль­тиматум оточеним фашистсь­ким військам, який закликав німецьких солдатів, офіцерів і генералів здатись. Він був під­писаний заступником Верхов­ного Головнокомандуючого Маршалом Радянського Союзу Г. К. Жуковим, командуючими військами 1-го та 2-го Українсь­ких фронтів генералами армії М. Ф. Ватутіним й І. С. Конєвим. Гітлерівське командуван­ня ультиматум відкинуло, тому було розпочато розгром оточе­них військ. Про ці дні великої напруги Георгій Костянтинович згадує: "Ранком 12 лютого я захворів на грип, з високою температу­рою мене поклали в ліжко. Зіг­рівшись, міцно заснув. Не знаю скільки проспав, але від­чув, що з усіх сил хтось нама­гається розштовхати мене. Це був мій генерал-ад'ютант Л. Ф. Мінюк. Питаю: —В чому справа? —Телефонує товариш Ста­лін. Зіскочивши з постелі, взяв трубку. Верховний сказав: "Мені щойно доповіли, що у Ватутіна вночі прорвався ворог із района Шендерівки в Хілки і Нову Буду. Ви знаєте про це? —Ні, не знаю. —Перевірте і доповісте. Відразу я зателефонував М. Ф. Ватутіну й вияснив, що во­рог дійсно намагався, скористав­шись хуртовиною, вирватись з оточення і вже встиг просуну­тись кілометрів на два-три, за­йняв Хілки, але був зупинений, про що я доповів Верховному. З 12 по 18 лютого маршал Г. К. Жуков координував дії 1-го та 2-го Українських фронтів по розгрому оточених фашистсь­ких військ в районі Корсунь-Шевченківський, знаходячись в нашому місті. 17 лютого з цим угрупованням було покінчено і наступного дня Георгій Костян­тинович виїхав у Ставку, де про­був до 20 лютого. Він доповів свої міркування Верховному Головнокомандуючому про плани подальших опе­рацій. 21 лютого маршал Г. К. Жу­ков повернувся у штаб 1-го Ук­раїнського фронту і тут (в Андрушівці) зорієнтував М. Ф. Ва­тутіна й членів Військової ради фронту відносно нових вказівок, одержаних у Ставці. Фронти розпочали прискорену підготов­ку до нових наступальних опе­рацій та їх матеріально-техніч­ного забезпечення, що дуже ус­кладнювалось весняним бездо­ріжжям. До речі, тут Же готу­вався план головного удару із району Дубно-Шепетівка-Любар в напрямку на Чернівці з тим, щоб розгромити Проскурівсько-вінницьке-кам'янець-подільське угруповання ворога. Вдень 28 лютого, пише у спо­гадах маршал Г. К. Жуков, зна­ходячись у штабі фронту, за­йшов до М. Ф. Ватутіна, щоб ще раз обговорити з ним питання майбутньої операції. Після дво­годинної спільної праці він мені сказав: —Я хотів би з'їздити у 60-ту і 13-ту армії, щоб перевірити на місці, як там вирішуються питан­ня взаємодії з авіацією і чи буде підготовлено матеріально-технічне забезпечення до початку операції. Маршал Г. К. Жуков радив генералу М. Ф. Ватутіну посла­ти в армії своїх заступників, а самому перевірити ще раз взає­модію з авіацією і обладнання фронтового тилу. Але Микола Федорович настояв на своєму. 29 лютого М. Ф. Ватутін виї­хав у 13-ту армію Пухова й 60-ту армію Черняховського. В цей день він мав оглянути і новий командний пункт в лісі під Ше­петівкою, куди планував пере­їхати з Андрушівки. Та під час переїзду з однієї армії в іншу, біля села Мілятина, на кортеж М. Ф. Ватутіна напала банда українських націоналістів у складі 250-300 чоловік. А в командую­чого було лише десять солдатів охорони. Миколу Федоровича було тяжко поранено, його достави­ли в Рівне, а потім літаком у Київ, проте врятувати життя генералові не вдалось. А уже 1 березня 1944 року саме в Андрушівці маршал Г. К. Жуков одержав директиву Ставки про призначення його командую­чим 1-м Українським фронтом. В перші дні березня 1944 року командний пункт штабу фронту передислокувався на Захід і вже 4 березня розпо­чався наступ військ під коман­дуванням маршала Г. К. Жукова. Він завершився перемогою. Варто підкреслити, що Георгій Костянтинович був нагородже­ний орденом "Победа" № 1 якраз в період визвольних боїв на Правобережній Україні. Уже пішли з життя і з трі­умфом увійшли в історію чо­тири рази Герой Радянського Союзу маршал Г. К. Жуков, Герой Радянського Союзу ге­нерал армії М. Ф. Ватутін, дві­чі Герой Радянського Союзу маршал бронетанкових військ М. Є. Катуков, двічі Герой Ра­дянського Союзу маршал бро­нетанкових військ П. С. Рибалко, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Чехословацької Республіки—Маршал К. С. Москаленко, Герой Радянсько­го Союзу генерал армії А. Л. Гетман, двічі Герой Радянсько­го Союзу генерал армії Й. І. Гусаковський, які наприкінці 1943 та на початку 1944 років командували саме тими війсь­ками Червоної Армії, які виз­воляли наш район, всю Жито­мирщину від фашистських орд. Їх імена заслуговують на те, щоб бути увічнені в назві сіл, вулиць, установ, шкіл. А на приміщеннях, де тоді прожи­вали Герої, мають бути вста­новлені меморіальні дошки. Навіть у чужих, ворожих краї­нах, є площі й вулиці, які но­сять імена радянських полко­водців. Отож вношу пропози­цію місцевим органам влади продумати це питання, допоки ще живі очевидці та свідки тих подій, прийняти рішення про увічнення пам'яті Героїв.
На знімку: Г.К. Жуков з дочкою. 
Йосип ЛОХАНСЬКИЙ.
Історик-краєзнавець,
м.Андрушівка.
 
Матеріал надано особисто Йосипом Володимировичем на наше прохання, спеціально для сайту http://andruchivka.at.ua/.

Другие новости на эту тему:

    Информер
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]