Чорний шлях починався біля Перекопу, далі через Кіровоградщину йшов у напрямку Вінниці і Луцька. Він мав кілька розгалужень, одне з яких проходило по території Ружинського, Бердичівського, Андрушівського, Чуднівського і Любарського районів. Напади татар були раптовими і навальними. Населені пункти оточувалися. Вбивали всіх, хто чинив опір. Жінок, дітей, чоловіків брали у полон, а села й містечка грабували і піддавали руйнуванням і вогню. Після татар залишалася пустиня. У ХVІ столітті вже ніхто не пам’ятав старої назви спустошених городищ і селищ. Під час одного з набігів було знищено Котельню, але вона відродилась на старому городищі, як і Ходорків, і Корнин, і Паволоч. Князі Ружинські укріпили містечко і воно було «городище вельми доброє, мало не такоє як Житомирськоє». Найбільш спустошливими були напади татарських орд на наш край у 1469, 1482, 1516, 1537 роках. У 1569 році в результаті Люблінської унії Україна, а в її складі і територія Андрушівщини, попали під владу Польщі. Становище народних мас різко погіршилось. За ІІІ Литовським статутом встановлювалась фактично необмежена панщина. В окремих регіонах вона досягла 4-6 днів на тиждень. Шляхта була зацікавлена у збільшенні панщини в силу розвитку фільваркового господарства, яке було зорієнтоване на ринок. Українське селянство страждало від малоземелля і безземелля. Зате зросли володіння магнатів. Землі Андрушівщини були в руках феодалів родини Ружинських. Лише в Котельнянському володінні магнати Ружинські одержували щорічно до 50 тисяч пудів зерна. Соціальне гноблення посилювалося релігійним і національним гнітом. Наступ польської шляхти на права українців викликав справедливий опір. Кінець ХVІ – перша половина ХVІІ століття ознаменовані цілим рядом козацько-селянських повстань, в яких активну участь взяли жителі нашого краю. Вони були в загонах К.Косинського, С.Наливайка. В 1617-1618 рр. вибухнули повстання, в яких активну участь взяли жителі Житомира, Кодні, Троянова, Ліщина, Котельні, Коростенкова, Корнина. В серпні 1643 року міщани Котельні під час ярмарки напали на шляхтичів, побили їх і їхню челядь, забрали в них зброю. Про це свідчить заява шляхтичів до Житомирського суду: «месчане Котельньские … з самой тилко злой уродзоней ненависти хлопской напротив конародови шляхецкому … окрис великий учинивши, пана Подорсцкого і пана Хмелецкого, хто чим мел, киями, обухами … били». Особливої гостроти набула боротьба в роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.