Вже п’ятий рік поспіль проходить Всеукраїнська благодійна акція «Милосердя», мета якої - привернути увагу суспільства до проблем найбільш вразливих верств населення, створення їм належних соціальних та побутових умов.
Одним із основних напрямків роботи територіального центру соціального обслуговування є організація роботи з підприємствами, установами, волонтерами, благодійними та громадськими організаціями з тим, аби спільно дбати про найменш захищених громадян. З цією метою були направлені звернення до голови райдержадміністрації Б. В. Мазура, голови районної організації Товариства Червоного Хреста П. П. Каленської, директора ПОСП "Надія” В. І. Семенюка, адміністрації Житомирського благодійного фонду "Хлібний дім”. Запросили ми до співпраці і приватних підприємців Осиповича В. М, Ткаченка В. Я., Маліновського С. В., Лівінського В. О., Демчика В.С., Яровенка І. В., Дущенко В. В., Гринишина Є. Я., Гринишина В. Я., які завжди сприяють нам в проведенні різного роду благодійних акцій. Допомогли вони і при відзначенні Дня людей похилого віку. На черзі - День інваліда. Щиро дякуємо усім Вам за небайдужість до літніх людей, за милосердя. Хотілося б, щоб до лав благодійників долучалися нові підприємці, установи, організації та колективи. Ми не повинні бути байдужими до проблем тих, хто живе з нами поруч.

Ніла Подік,
директор терцентру.

У далекому 1930-ому році в родині Бондарчуків з Великих Мошківець народилося дві дівчинки - стало в сім’ї четверо дітей. Правда, одна з них, хоч і дужченькою була, померла від страшної хвороби - скарлатини, а Павлинка (так назвали маленьку) вижила. Після неї народилося ще п’ятеро, але в живих залишилося всього четверо - не помилували родину ні голод, ні епідемії. Народженим у ту страшну пору, як і Павлині, дитинство запам’яталося бідністю, скупа радість заглядала в хату тоді, коли на столі був хліб і його по шматочку вистачало всім. Маленьку і хворобливу, її в сім’ї жаліли найбільше. Дівчинка пішла до школи, старанно вчилася, закінчила семирічку, потім середню вечірню школу. Працювала спочатку у відділенні зв’язку, а згодом у конторах колгоспів імені Ілліча, в господарстві «Нове життя». В кожному колективі Павлину Федорівну шанували і любили за щирість душі, прагнення допомогти в біді, уміння підтримати і заспокоїти. А де треба, то й жарт до мови вкинути, її влучні і не злі дотепи стали в селі крилатими висловами. Ось така вона -людина щира, проста і безкорисна, невтомна трудівниця навіть у свої вісімдесят. Бачили б ви, який лад у скромній оселі Павлини Федорівни. Переступиш поріг, одразу відчуєш: тут назавжди поселилося добро. Не порадувала доля жінку сімейним щастям, нерозтрачене тепло душі вона віддає людям. Доброго гостя почастує смачненьким, вислухає, слушну пораду дасть. Щоп’ятниці вона виглядає бажану гостю - районну газету, жінка - її постійний читач. Тому на сторінках видання ми хочемо привітати Вас, шановна Павлина Федорівна, з 80-річним ювілеєм. Міцного Вам здоров’я, радості від життя на довгі роки. Нехай добро, яке Ви віддаєте людям, повертається до Вас сторицею.

 

Великомошківецький сільський голова.